понеділок, 30 березня 2015 р.

Затишшя перед бурею? Ні, не чули

Що таке пробіжка вечірнім лісом перед бурею? Це коли навколо гудить, дзвенить, тьохкає хор співочих та чорних дроздів. Не мовчить ніхто, якщо не співає - то голосно цикає. Усі гормональні емоції голосно виплескуються на тебе. Надворі темніє, а повітря пульсує, інтенсивність звуку наростає. Вже на фінішній прямій помічаю стишення водночас з неприродним затемненням - насувається грозовий фронт. Переді мною ще шматочок ясного неба, позаду насувається стіна хмар. Розумію, що треба ґазувати, бо ось-ось щось відбуватиметься. І птахи це знають краще за мене. Тінь насувається по лісу, заглушуючи останні ноти. Я вибігаю, за спиною залишається ліс і останні акорди співочого дрозда. Впертий малий.




субота, 28 березня 2015 р.

Співи, танці, бійки



Те, що птахи весною співають - знають всі. А ви бачили, як вони танцюють? Хто не вміє співати гарні серенади, "бере" свою обрану танцем. Найбільше на танці можна надивитися, спостерігаючи за хижими та водоплавними птахами. Звісно, вони не зрівняютсья з токуванням куриних птахів (глухарі, тетеруки, рябчики), але через їхню рідкісність і вразливість токовища потрібно "залишити в спокої" і не турбувати зайвий раз.
А тепер те, що доступніше нам, міщанам, дітям асфальту, жителям кам'яних лабіринтів.
Зараз в парках та лісах припутень демонструє свій токовий політ над деревами. Це гарне видовище зовсім не рідкість, головне не дивитися весь час під ноги :) Коли почуєте, що хтось вам плескає згори - це не вам, а "другій половинці".


Якщо вийдете в поле, то крім завислого в повітрі співу жайворонка, почуєте ще чайку (чібіс Vanellus vanellus). Рекомендую постежити за цими чубатими красенями - вони неперевершено танцюють: https://www.youtube.com/watch?v=l58X16MnWLc


Поведінка птахів зараз дуже демонстративна - хто починає займати житлові ділянки (тобто гніздові території), а хто вже зайняв. Інколи сусіди не можуть поділити частину городу, або тин надто близько стоїть, або він його городину топче...


Така агресивна поведінка найбільш характерна для птахів в гніздовий сезон (тобто зараз) і спрямована проти представників того ж виду. Найвагомішою причиною є бажання монополізувати кормові ресурси. Чим їх менше, тим жорстокіші і частіші бійки. Якщо їжі достатньо, то жити птахи можуть тісніше і дружніше. Інколи причиною сутичок може бути дама серця. А ще така територіальна поведінка є механізмом захисту від хижаків. Територіальність забезпечує розміщення гніздових пар одного виду приблизно рівномірно по біотопу. Хижаки зазвичай зосереджуються на одному типу здобичі, формуючи так званий "search image". Скупчення може сприяти пошукам хижака і зменшувати індивідуальну безпеку.

Ступінь територіальної агресії в різних видів відрізняється. Одні види захищають всю свою територію. Інші - лише місце, де вони збирають корм або будують гніздо. Колоніальні птахи, на приклад мартини, захищатимуть лише невеличкий простір безпосередньо навколо гнізда, а територія хижих птахів сягає десятків км2.


Для зменшення фізичних сутичок птахи використовують звукові сигнали і попереджують сусідів по свою присутність. Саме для цього птахи співають. Тому пташиний спів є далекий від приємної музики, насправді це заявка на власність і можливість жорстокого захисту території.

Детальніше читаємо англійською мовою:
http://www.thewildclassroom.com/biodiversity/birds/aviantopics/territoriality.html
https://web.stanford.edu/group/stanfordbirds/text/essays/Territoriality.html
https://sora.unm.edu/sites/default/files/journals/wilson/v081n03/p0293-p0329.pdf

пʼятниця, 27 березня 2015 р.

Уяви світ без пташиної пісні...


Співочі птахи зникають. Чисельність багатох видів значно зменшилась. Щороку співочі птахи 2 рази здійснюють довгу і небезпечну міграційну подорож, яку вони повторюють століттями. Але зміни у нашому світі приносять катастрофу у їхній. Ми зводимо будівлі, перетворюємо ландшафти, змінюємо систему, яка була для них домом протягом тисяч років.

Кожен вид може розповісти свою історію:
Блакитний лісовий співак (Dendroica cerulea) - зменшення чисельності на 83% з 1966 року...
Пурпурова лісова ластівка (Progne subis) - зменшення чисельності на 78% з 1970 року...
whip-poor-will або східна дрімлюга (Antrostomus vociferus) - зменшення чисельності на 75% з 1983 року...
Рисовий птах (Dolichonyx oryzivorus) - зменшення чисельності на 65% з 1968 року...
Оливковобока мухоловка (Contopus cooperi) - зменшення чисельності на 72% з 1966 року...

Це не поодинокі випадки зникання видів, тенденції зниження чисельності торкаються багатьох видів птахів. Чиї пісні ми будемо чути? Ми слухали пташиний спів з початку часів. Але скоро небо може стати мовчазним.

неділя, 22 березня 2015 р.

Брати орлани. Різні континенти, одне ім'я

Один з найбільших хижих птахів в Україні, білохвостий орлан, є близьким родичем американського білоголового орлана. Якщо можна так висловитися, то вони брати, адже належать до одного роду Haliaeetus.


Наш орлан занесений до Червоної Книги України. Живе біля водойм і харчується рибою, але полюбляє також поласувати падлиною (особливо в зимовий період). А якщо вже полюватиме на птахів, то його жертвою швидше за все стане крижень (дика качка), який живе буквально "на воді". З риби найчастіше їсть ляща та судака, і лише у 6% жертвою стає короп, якого розводять на рибних господарствах. Через те, що здебільшого він харчується рибою, власники риборозвідних ставів ставляться до орлана, як до ворога. Проте за неуважністю забувають або не помічають, що здебільшого орлани добувають травмованих або хворих риб. А це добре для рибного господарства.


В Україні орлан рідкісний не лише через пряму агресію людей (відстріл та вилучення пташенят з гнізда). Цей вид страждає також через непрямі загрози - знищення місць, де він живе та збіднення кормової бази. Орлан-білохвіст селиться в лісах поблизу водойм. Гнізда будує на великих деревах, та вони і немаленькі - діаметр в середньому 1,7м.
Цей птах чутливий до турбування, тому рубки та активний туризм відлякують його з потенційних і навіть вже заселених ділянок. Відомі випадки, коли через турбування гинули пташенята.
Вік цього орла можна визначити за забарвленням хвоста та дзьоба. Чим старша особина, тим вони світліші. Спеціалісти визначають точний вік до 5 років. Приблизно до цього часу птах перелинює і набуває вигляду дорослого птаха. І не лише вигляду - але і готовності до дорослого життя. У віці 5-6 років настає статева зрілість, і орлани приступають до розмноження. Взагалі ці великі птахи є довгожителями - можуть жити декілька десятиліть. Проте із загрозами в природних умовах, особливо з боку людини, дожити до 20 років - це вже рекорд.


Білоголовий орлан дуже подібний до нашого білохвоста. Він здебільшого рибоїд, ловить водоплавних птахів. Часто забирає добутий корм в інших хижих птахів (це явище називається клептопаразитизм) теж робить гнізда на деревах. До речі - розмір гнізд білоголових орланів рекордний на американському континенті - найбільше гніздо висотою 4 м, діаметром 2,5м і важить 1 тону (!).

Білоголовий орлан заселяє великі озера із старовіковими лісовими насадженнями. Для цих птахів важливо, щоб високі дерева з хорошою видимістю довкола росли поруч з водоймою. Під час гніздування орлани уникають відвідуваних територій.
Американський брат, на жаль, також страждає від браконьєрства. На початку ХХ ст. відстріл орланів підірвав їх популяцію, наступним ударом було використання ДДТ в сільському господарстві в 70-х роках.

Читайте більше:
http://www.raptor.in.ua/index.php?id=23&Itemid=24&option=com_content&view=article
http://pernatidruzi.org.ua/art.php?id=265

Гаврилюк М.Н. Орлан-білохвіст в Україні

пʼятниця, 20 березня 2015 р.

Знайомий незнайомець

20 березня - Міжнародний день горобців


Горобець хатній (Passer domesticus) – такий знайомий птах. Якщо ви знаєте лише одну пташку, то це ймовірно горобець. Але що ми знаємо ПРО нього?
Львів’яни, кому за 30 напевно давно помітили, що «наших» горобців суттєво поменшало. Проблема зменшення чисельності популяцій горобців існує в багатьох містах Європи, Америки та Азії. В Британії він взагалі є одним з червонокнижних видів (дожилися…). У них горобців з 1994 до 2004 року стало на 60% менше.
Типовий урбаніст, який здавна живе поруч з людьми зараз потерпає. Причин є декілька.
(a) стає менше доступної їжі – сміття та відходів тваринництва
(b) місця для гніздування та зимівлі в будівлях стають недоступними через реставраційні роботи 
(c) зараження паразитами особливо сильне в містах
(d) вплив хижаків стає відчутнішим, якщо збільшується популяція хижих птахів в міста (у Львові на приклад зростає популяція боривітра звичайного (Falco tinnunculus).


Люди своєю діяльністю здатні робити рідкісними навіть звичайні поширені види тварин. Горобець хатній - яскравий приклад. Варто жити так, щоб берегти, а не нищити. А для початку потрібно знати. Тому вчимося разом :)

Більше про зміну чисельності горобців у містах:

вівторок, 17 березня 2015 р.

Вже сьогодні у Львівському парку!

У парку ім. І.Франка (біля головного корпусу університету) гніздиться вид, занесений до Червоної книги України - голуб-синяк (Columba oenas). Увага! Не плутати з сизим голубом (він є всюди) і припутнем (цей також дикий лісовий голуб, але більший за розмірами).
Сизий голуб, або сизак розмовною мовою - типовий урбаніст. Ідеально пристосований птах до життя у великому місті. Живучий, всеїдний, невибагливий при гніздуванні, переносить величезну кількість зарази, на яку сам не хворіє. Птах майбутніх міст (це песимістично, якщо не берегти зелені зони).
Голуб-синяк насправді рідкісний вид, проте головною умовою для життя крім наявності корму, є місце для гніздування. Гнізда робить у дуплах дерев, природних порожнинах на зламах гілок, тощо. Тобто, не усвідомлюючи своєї рідкісності, вже багато років поспіль гніздиться в парку Івана Франка поруч з центром міста.
Припутень, або лісовий голуб, як його ще інколи називають, зявився у Львові недавно - у 2000-х роках почав заселяти безлюдні місця у великих парках та старих кладовищах. За останнє десятиліття його чисельність зросла і він став фоновим видом усіх зелених насаджень Львова. Гніздо він будує, на відміну від двох попередніх видів, як горлиця - на дереві. Це досить недбала конструкція з гілок. Буває, що обвалюється від сильного вітру.

На фото по порядку: голуб сизий; голуб-синяк - рідкісний, проте, виявляється, може жити і у місті (він просто не усвідомлює своєї рідкісності); припутень - у Львові за останнє десятиліття освоїв парки та сквери.


Погуляйте там і прислухайтесь - його низьке ритмічне воркування дуже легко впізнати.


Більше про голуба-синяка:
http://redbook-ua.org/item/columba-oenas-linnaeus/
http://pernatidruzi.org.ua/art.php?id=285

А про те, як зявився припутень у Львові - у статті М.Хорняк СИНУРБІЗАЦІЯ ПРИПУТНЯ (COLUMBA PALUMBUS L.) У М. ЛЬВОВІ

понеділок, 16 березня 2015 р.

Хто живе у тебе за вікном?

Хочу потішити мешканіців міст тим, що і у вас за вікном можна побачити і почути чимало пернатих друзів. Здавалось би, що в сірих закапелках, між тісними вуличками нічого не може жити, крім людей (і... пацюків). Але це не так. Я сама живу на Городоцькій (найстаріша і найдовша вулиця Львова) в старому польському будинку. В подвір'ї 3*3 м росте самотній ясень - кривенький такий. До рівня першого поверху навіть світло не доходить.
І знаєете що? Мій кожен ранок починається зі співу синиці великої (Parus major) і, звісно, голубів сизих (Columba livia).

Якщо вам пощастило і у вашому подвір'ї більше, ніж одне дерево, то ви там почуєете і можливо побачите ще пару сорок  або сойок, ніжних горлиць, блакитних синиць, зеленяків...

А хто живе під вашим вікном?

пʼятниця, 13 березня 2015 р.

хмари, дощ, п'ятниця 13-го АЛЕ

Інколи дощ навіває смуток. Але хмарна львівська погода не причина, щоб нудьгувати. Принаймні для чорного дрозда.

Свою весняну пісню вони люблять виконувати саме в таку пору. В тиші сутінків під тихенькі крапелькі дощу він ніжно співає. Нагадує, що хмари розійдуться і завтра буде сонце, новий день і життя...

четвер, 12 березня 2015 р.

Хоч мале, та завзяте


Зайшли в ліс і натрапили на яр або струмок? Зупиніться на деякий час і прислухайтесь уважно. Швидше всього ви почуєте тут тріскотіння або дзвінку пісню волового очка (тільки не питайте мене, чого воно так називається:) ). Можете не задирати голову - цей пташок не сидить високо на деревах, його пісня лунає з кущів або із землі. 


Ця маленька спритна пташка гніздиться при землі, там же харчується і співає. Гніздо волове очко будує під корчами чи пеньками, в купі хмизу або невисоко над землею. Особисто я спостерігала цікавий випадок гніздування на висоті 2 м. Гніздо було розташоване над умивальниками в дитячому таборі і під ним декілька разів на день товклися табуни галасливих дітисьок. Незважаючи на гамір, батьки сумлінно годували пташенят (які, надіюся, успішно вилетіли з гнізда).


Якщо ви неподалік від гнізда, або просто заблизько підійшли до птаха, неодмінно почуєте тріскотіння. Недарма одна із назв цього птаха - тріщ. А якщо захочете роздивитися його - дзуськи! Поведінкою чимось нагадує мишку - спритне і ледве встигнеш глянути як воно шурх у хащі.
Крихітне волове очко залишається в нас зимувати, тому його можна почути протягом всього року. Зараз в парках Львова ви почуєте голосну і впевнену пісню, яка може повторюватися раз за разом з паузами лише, щоб подих перевести. Якось я нарахувала 25 виконань пісні підряд.
Проте яким би обережним не був птах, весною він обов'язково відреагує на звуки конкурента. Якщо ви увімкнете запис його пісні - волове очко підлетить дуже близько. І надивитесь, і нафотографуєте.

Цікавих спостережень!

Фото: Ганна Кузьо, Victor Kalinskiy

Підглядаємо за сірою совою

Ніколи не виникало бажання підглянути в шпарину за кимось? Не можна ніби, але ж цікавість розпирає. Виховані діти не підглядають. Дорослі теж, напевно :)
А у нас є чудова можливість зазирнути до сірої сови:
http://pontu.eenet.ee/player/kakk.html
Кладку насиджує лише самка, а самець турботливо опікується нею.


Сіра сова (Strix aluco) - найпоширеніша сова в Україні та Європі. Як і у всіх сов, самка більша за самця за розмірами. Гніздиться сіра сова в лісі, любить займати гнізда сорок. Плюс: не потрібно собі будувати хату. Мінус: багато чужих паразитів (не таргани на кухні, а багацько всяких кровососів). Тут вже потрібно вибирати.
Полюють сови на відкритих просторах - здебільшого на полях. В раціоні сов найбільшу частку складають мишовидні гризуни. Одна сова знищує за літо до однієї тисячі польових мишей, а одна миша з'їдає майже 1 кг зерна. Рахуйте самі...

Більше про сіру сову читайте тут:
http://bit.ly/1NOwnuy
http://pernatidruzi.org.ua/art.php?id=302

неділя, 8 березня 2015 р.

8 березня ... з гусьми

День був насправді теплий. Надивилася на сірих та білолобих гусей, познімала з джинсів 11 кліщів, бачила, як токує лелека і наслухалася жайворонків. Прекрасно!


Сьогодні я вам розповім трішки про гусей. Ні, не тих, які поважно ходять біля села і шиплять на усіх прохожих (чесно - я їх досі побоююсь). Розповім про диких гусей, які на свої крилах несуть весну з південної Європи та середньої Азії.Зараз їх можна спостерігати на ставах та водосховищах, також вони можуть сидіти на кукурудзяних полях. Вони досить полохливі та потаємні, тому зупиняються там, де їх не турбуватимуть. Веселий ґеґіт трьох видів гусей відрізняється: гуска сіра, білолоба гуска та гуменник. І виглядають вони по-різному (а ну скажіть мені, хто де?).


Гуска сіра (Anser anser) - найпоширеніша гуска в Україні. Гніздиться на ставах, озерах в заростях очерету. Дуже обережна, особливо в гніздовий період. Самець завжди тримається недалеко від гнізда і завчасно попереджує про небезпеку. На відміну від диких качок, гуси про потомство дбають обоє.
Гуска білолоба (Anser albifrons) - гуска з білим лобом, що тут ще сказати. На відміну від сірої гуски, білолоба більше сухопутна, ніж водно-болотна. Але в Україні вона не гніздиться - це птах далекої тундри, і там гнізда робить на землі. А в нас її можна спостерігати лише на прольоті (тобто зараз, або вже восени).
Гуменник (Anser fabalis) - так само лише пролітний вид гусей. Його рідна домівка - це північна частина Євразії. Так, як і всі гуси живиться м'якими частинами рослин, зерном. І страждає, як і всі від прямого знищення мисливцями та опосередкованого вбивства фермерами. Неодноразово були зареєстровані (а скільки ще незареєстровано) випадків загибелі гусячих зграй на оброблених злакових полях.

А для тих, кому цікаво дізнатися більше про гусей раджу прочитати казку "Чудесное путешествие Нильса с дикими гусями" Сельми Лагерлеф (я не жартую: http://bit.ly/1DZaL6B) і "Год серого гуся" Конрада Лоренца (http://bit.ly/1GfQHPD). 

субота, 7 березня 2015 р.

Ходимо по землі, дивимося у небо


Хто такі орнітологи та birdwatcherи? Що вони шукають в небі? Насправді вони дивні люди, чесно скажу. Мають файні черевики, беруть пару ґумовців і їх не зупинить ні весняна сльота, ні справжнє болото. Вони і в гори, і на луку, і на пасовищі поміж коровами шастають, щось видивляються, і на річку, і на сміттєзвалище... Де тільки не "носить" тих birdwatcherів.


А чим вони займаються? У когось з них це справжня професія, у інших - лише хобі. Але роблять вони те, за що мамуся ще в дитинстві лебедика давала: "Що ти ґав ловиш?", "О, горобців рахує він, немає чим зайнятися..."

Так він виріс і тепер, коли приходить до батьків у гості, розповідає їм, не лише про галок і горобців, а й про гусей, лелек, жайворонків та багато іншого птаства. А сусідка як маму на вулиці перестріне, то, як завше, запитує:
- То ким твій малий працює?
- Орнітологом. - солідно відповідає мамуся.
- Ким? - бо причулося "отоларинологом".
- Птахів досліджує. Орнітологія - це наука така - немов до дитини роз'яснює мама нетямущій сусідці. Що, як в неї донька в банку працює і тільки гроші вміє рахувати. А от її орнітолог птахів рахує. Спробуй так.
- Ааа... - з розумінням відповідає нетямуща сусідка. - І що, буде професором?
- Буде професором.
Бо як не професором, то ким же іще бути орнітологу?

А мама тільки чує, де він був і що бачив. І хвилюється, щоб бува ноги не намочив, чи в болоті не застряг, або не дай Боже, вовка не стрів в лісі, то ж багато небезпек є. От лишень самі орнітологи та birdwatcherи зовсім цього не бояться.


А ще у цих орнітологів та birdwatcherів є неодмінний атрибут - бінокль. "Бінокль - це очі орнітолога". Без нього - ніц. Де б не були, всюди його витягають і дивляться.

Дивляться на хату, аж господиня перехрестилася (жеби не врікли не дай Боже), а це виявляється на даху горихвістка хвостом хитає. "То пташка така, ми на пташок тут дивимося... Так, сіренька і гарно співає... Ага."

Дивляться по городах - люди сердяться: "Шо то ви тут шастаєте? Нема чим зайнятися по городах ходите?" - "Та пані, не сердіться, ми тут птахів досліджуємо. Ні, ми курей ваших не рухаємо, ми диких птахів рахуємо."

Дивляться на дроти - що на ті дроти дивитися? - а там, виявляється, бджолоїдки сидять. "Нє вуйко, то не папуги. Не живуть в нас папуги. Ці птахи називаються бджолоїдки... Ні, ні, вони не лише бджіл їдять. Вони всіх комах їдять... Ні, зовсім шкоди не приносять."

На риборозплідних ставах дивляться, аж раптом (як то часто буває) охорона підходить, погрожує того бінокля в одне місце ... "Так ми тут птахів рахуємо. Ми з академії наук/університету... Так, ось посвідчення працівника... Ні, пане, ми рибу зовсім не ловимо, ми тут от крижнів, лебедів рахуємо... Добре, добре, все, ідемо" Всяке буває...


Насправді дивні ті люди - орнітологи та birdwatcherи. Як тільки вихідні - вони все десь їдуть, не можуть в хати всидіти. І вони навіть не ловлять тих птахів, щоб з'їсти, не встрелять качку на зупу, а просто "досліджують". І яка кому з того користь? От такі вони незрозумілі. 






пʼятниця, 6 березня 2015 р.

у стоматолога

Якби у птахів були зуби і вони ходили до стоматологів, то цей ему був би хорошим клієнтом.
Фотографія зроблена у зоопарку "Лімпопо" в Меденичах.

понеділок, 2 березня 2015 р.

А это веселая птица-синица, которая часто ворует пшеницу, которая в темном чулане хранится, в доме, который построил Джек

Орнітологи, аматори або birdwatchers визначають птахів за зовнішнім виглядом та голосом. Навіть частіше за голосом, адже далеко не всіх птахів можна побачити, особливо в лісі.
Зазвичай кожному птаху притаманна його власна пісня. Є ряд птахів-пересмішників, які використовують мотиви пісень своїх сусідів.
Але ми зараз не про них. Всім відома велика синиця, вже з лютого впевнено закликає весну. Попри велику кількість звуків для комунікації, велика синиця має великий набір різних варіантів власне пісні. Хоча мелодія дуже проста і лекго-впізнавана, виконує цей вид її по-різному.

http://www.xeno-canto.org/214637
http://www.xeno-canto.org/214444
http://www.xeno-canto.org/214442
http://www.xeno-canto.org/214252
http://www.xeno-canto.org/214098
http://www.xeno-canto.org/213826
http://www.xeno-canto.org/212210
http://www.xeno-canto.org/212209


В суботу я на вулиці зустріла синицю, яку взагалі спочатку не впізнала, настільки чудернацько вона співала. Тому птахів не переслухаєшся. Слухайте і насолоджуйтесь!

неділя, 1 березня 2015 р.

чуєш, як весна день починає?

Якщо хочеш почути - бери гумовці і їдь зранку в поле.
Там ти станеш і хвилину прислухатимешся із заплющеними очима. Ти очікуватимеш тиші, а натомість над головою почуєш звук гірського потічка, ніби вода переливається.
http://www.xeno-canto.org/species/Alauda-arvensis
Це жайворонок польовий - знайомтесь! Він вже прилетів до своєї домівки і починає свою весну.