пʼятницю, 14 лютого 2020 р.

Очі на потилиці

Сидить, принишкла, зливаючись із візерунком лісової підстилки з торішнього листя. Лише в останню мить злетить, дивуючи, як можна не помітити на землі птаха, величиною як пів курки. Це слуква, більше знана за російською назвою вальдшнеп. В різних слов'янських мовах її назва варіюється: слука, слока, сланка, слонка. Звідкіля ця назва, точно невідомо. "Слока" - це кулик старослов'янською мовою, проте назва може походити й від аналогії зі слоном через довгий дзьоб.

Автор фото: Ronald Slabke

Недарма англійці називають її Woodcock, тобто лісова курка. Цей кулик важить в середньому 300 грамів. Пузатий, довгодзьобий і куций. Зовсім не такий елегантний, як деякі родичі, такі як чоботар чи будь-який з коловодників. Проте слуква справді особливий птах.

Де живе?

На відміну від усіх українських куликів, слуква гніздиться в лісах, компанію їй складає лише коловодник лісовий. Та й загалом усі кулики вважаються прибережними птахами, пристосованими до життя на узбережжях, болотах та мілководдях. Найближчі родичі слукви з підродини Баранцеві, також гніздяться на вологих луках та болотах - це баранець звичайний (російською бекас, він же snipe англійською), баранець великий (рос. дупель), баранець малий (рос. гаршнеп).

А слуква гніздиться у вологих лісах, і що дуже важливо - не фрагментованих лісах з великою площею, з густими хащами та заболоченими ділянками. Їжу шукає в калабанях, вологому ґрунті та лісовій підстилці. Надає перевагу дощовим хробакам, тому від їх поширення та чисельності залежить ареал слукви. В їх пошуках може вибиратися вночі за 3-5 км від рідного лісу на вологі луки, багаті гумусом. Але при нагоді під'їдає також різноманітні личинки, комах, павуків, молюсків та ракоподібних і рослинну їжу.

Робочий графік

Серед усіх куликів слуква єдина активна вночі. Ну, майже як сова. На гніздових ділянках самці починають токувати (співати в польоті) в сутінках, перед дрімлюгою. Слуква вилітає на узлісся, дорогу поміж лісом чи галявину, і в польоті видає "кноррт-кноорт" (подібно до тихого рохкання свині) і тоненьке "псіп" вкінці. За вечір виконує 3-5 токових польотів. Харчується та мігрує також вночі. Тож побачити її мало шансів. Через нічні перельоти, слукви часто врізаються у вікна, особливо під час активної фази осінньої міграції - в період повного місяця у жовтні та листопаді. Саме в ці періоди мешканці міст знаходять мертвих або скалічених слукв.

Бачите слукву? А вона тут є

Надзвичайні можливості

Слуква має супер здібність - вона здатна бачити простір на 360 градусів над собою. Очі у неї зміщені догори й назад, таким чином розташовані майже на потилиці. Коли вона сидить, причаївшись, то все бачить над собою та навколо, не повертаючи голови. Дзьоб та все, що розташоване нижче, не потрапляє у її поле зору. А маскувальне оперення сприяє, що її нерухому і не помітить потенційний хижак. Поки вона їсть, також прекрасно бачить небезпеку позаду. І у неї немає сліпих зон (в людей є, і не лише за кермом). Ось така невловима пташина!

Фото з статті Martin, G.R. J, Visual fields in woodcocks

При загрозі самка може переносити пташенят між ногами, в кігтях або на спині в польоті, хоча очевидців обмаль. Такою здібністю володіє також дрімлюга. А взагалі самка намагається бути непомітною і в період насиджування кладки майже не рухається протягом дня. Вона покидає гніздо лише на світанку і в сутінках, щоб поїсти. Загалом її відсутність на гнізді протягом доби не перевищує навіть однієї години.

Хробаків п'ятками відчуває. Слуква харчується завдяки тактильним відчуттям. Вночі чи в сутінках мало що видно, тож птаха відчуває рух хробаків чи личинок в ґрунті лапами, а потім зондує дзьобом. Також слуква використовує техніку топтання перед зондуванням. Вона підстрибує вертикально на одному місці (хотіла б я це уявити). Ці рухи запускають у хробака природну реакцію втечі з ненадійного ґрунту (подібний механізм використовують кроти).


Більше інформації:

Паевский В.А. Этимология названий птиц Палеарктики. М.–СПб.: Товарищество научных изданий КМК, 2018. — 289 с.
Martin, G.R. J, Visual fields in woodcocks Scolopax rusticola (Scolopacidae; Charadriiformes) Comp Physiol A (1994) 174: 787.
K. E. L. Simmons. Foot-movements in plovers and other birds
Jackson H. D. Commentary and Observations on the Alleged Transportation of Eggs and Young by Caprimulgids. The Wilson Bulletin Vol. 97, No. 3 (Sep., 1985), pp. 381-385
 G. des Forges. Behaviour of an incubating Woodcock 
Robert Morgan & Monica Shorten (1974) Breeding of theWoodcock in Britain, Bird Study, 21:3, 193-199

понеділок, 10 лютого 2020 р.

Маленькі ненажери

Синиці - найчастіші гості годівниць, масові, помітні та галасливі. Ще й живуть у нас цілий рік (ну, майже всі види синиць). Вони відносяться до родини Синицевих у групі співочих птахів. Синиця велика, блакитна, чорна, чубата, біла, гаїчка болотяна та пухляк і ремез.
Усі вони мають "лісове" походження. По землі стрибають, а не бігають, як наземні птахи. Гніздо у них закрите - усі, крім ремеза, заселяють дупла, ніші, тріщини в будівлях. Лише ремез самостійно виготовляє гніздо-рукавичку. Кладки великі, аж до 12 яєць. Пташенят годують на початку павуками та дрібною гусінню, а згодом різноманітними комахами. 

Подібно до повзиків чи воронових птахів, синиці роблять запаси насіння різних хвойних та листяних дерев, і навіть комах - скатують їх в кульки та никають в щілинах кори, скель, колотівки голок хвойних дерев.

Восени синиці кочують, тож їхні запаси залишаються більш північним зграйкам. Кожен вид синиць має свої методи де заховати корм, тож представники того ж виду легше його знаходять, ніж інші види синиць.

Протягом дня одна синиця може заховати від сотні до тисяч порцій корму, при чому складаючи в одному місці лише одну або декілька порцій. Згідно з дослідженням гаїчки-пухляк, за рік одна птаха ховала 15 кг корму - це вдвічі більше, ніж вона з'їдає. Проте, нелегко живеться птахові, який робить запаси. Майже 20% поїдається вже вночі гризунами і ще частина - пернатими сусідами. Щоб знайти свої запаси синиці облітають схованки у порядку збереження. 

Гаїчка болотяна. Автор фото: Ганночка Кузьо

Запасання корму є складною поведінкою, це пояснюється розвинутим гіпокампом. Ця ділянка мозку обробляє просторову інформацію і має важливе значення для обробки інформації про місця та взаємозв'язки між місцями. Відповідно, гіпокамп є більшим відносно маси тіла у птахів, які запасають корм, ніж у решти видів.

Через скільки часу синиці використовують свої запаси? Буває по-різному і залежить від конкретних екологічних умов на місці. Є інформація, що гаїчка болотяна інтенсивно використовує свої запаси у вечірній час доби. В морозні ночі добра вечеря може дорівнювати виживанню для дрібних птахів. І саме ті види птахів, які мають змогу наїстися перед сном (у тому числі завдяки своїм короткотерміновим запасам) мають більші шанси пережити ніч та перші ранкові години. Якщо мандрували з наметами в холодну пору року, то добре знаєте цей принцип. Аби не мерзнути вночі потрібно добре повечеряти.

Чи всі синиці такі стратеги? Насправді ні. Блакитна синиця майже не проявляє такої завбачливої поведінки, а велика синиця взагалі не робить запасів. Вона найбільша, відповідно має більші жирові запаси, домінує над іншими видами синиць і також безстрашно користується годівницями. Їй доступно більше видів корму завдяки силі. На приклад, синиця велика любить гніздитися в букових лісах, адже здатна роздзьобувати букові горішки. Ними харчуються також повзики, а також роблять стратегічні запаси в щілинах кори сосни та інших дерев.

Синиця велика. Автор фото: Ганночка Кузьо

Більше інформації шукайте в статті: