вівторок, 16 травня 2017 р.

Мухоловки - бо ловлять мух!

Я терпіти не можу мух. Особливо, якщо вони на мене сідають. Фу!
А от мухоловки їх обожнюють - це їхній основний раціон.
Мухоловки - це група птахів, що живляться літаючими комахами. Всі вони невеликих розмірів, мають коротку шию, широкий дзьоб із щетинками біля основи. Усі вони харчуються подібним чином - підстерігають здобич з присади та хапають її шляхом кидка на поверхню рослинності або в повітрі. Науковці їх відносять до групи птахів «підстерігачів-переслідувачів».

В Україні є 4 види мухоловок. Для львів'ян найбільш звичною є мухоловка білошия. Дуже яскрава контрастна пташка, розміром із синицю, але чорно-біла з білою смугою на шиї. Інколи її прирівнюють до сороки, "але дуже маленька". На жаль більшість людей не помічають цю красиву "пурхалку" - мухоловки харчуються літаючими комахами, тому часто роблять петлі в повітрі, насправді виловлюючи здобич. На відміну від самця, самочка майже однотонна та непомітна. Зверніть увагу на скрипучі звуки, немов незмазані двері або качеля, і шукайте її поглядом на гілках дерев.

Результат пошуку зображень за запитом "мухоловка білошия"

Дуже подібною є  мухоловка строката, вона не має білої смуги на шиї. Все просто :)

Результат пошуку зображень за запитом "ficedula hypoleuca"

Ці два види-близнюки поширені в різних частинах Євразії, проте якраз в Україні їх ареали накладаються. Існують навіть випадки міжвидової гібридизації між мухоловкою строкатою та білошиєю, але таке буває дуже рідко.
Незважаючи на значну подібність, і навіть часте гніздове сусідство, строката та білошия мухоловки збирають корм дещо по-різному. Строката мухоловка більш ретельно працює низько над землею та на кінцевих тоненьких гілочках, в той час як білошия здебільшого харчується на висоті 10-20 м, працюючи на гілках 3-го та 4-го порядку. Ця неоднаковість дозволяє обом видам-близнюкам спокійно вживатися поруч. Хоча, це не дає права самцям зазирати на чужу гніздову територію - відповідь на конкурента завжди буде агресивною.

При вигодовуванні пташенят сусідні пари двої видів можуть переключатися на різні види масових комах, тим самим згладжуючи конкуренцію за корм. Годують своїх дітей і строката і білошия мухоловка дуже наполегливо (ще ретельніше, ніж ваша бабуся!) - 25-27 разів на годину.

За останні  півтосліття обидва види суттєво синантропізувалися - почали заселяти міські зелені насадження.

Пов’язане зображення

Мухоловка мала - найменш численний вид, проте дуже симпатичний. Вона є найменшою мухоловкою Європи. Нагадує вільшанку з першого погляду, але якщо придивитися - пропорції тіла та голови і дзьоба зокрема суто "мухоловкові". А оранжева пляма лише на горлі, а не на грудях аж до живота, як у вільшанки. Поведінка коли птах ловить комах в повітрі, посмикування крилами також вказують на мухоловку. Коли побачите її хвіст, то навіть здалеку зрозумієте, що це саме мала мухоловка - бокові пір’їни посередині білі. Такого хвоста більше ні в кого немає. А ще в малої мухоловки досить мелодійна пісня, порівняно з іншими.


Фото:  Christoph Moning
Досить поширеною, але менш помітною є сіра мухоловка. Вона видає типові "прицмокування", проте не має пісні, як решта видів. На відміну від родичів, сіра мухоловка є напівдуплогнізником - для гніздування не конче потрібне дупло. Головне, щоб крім горизонтальної поверхні була ще вертикальна стінка.
Мухоловка сіра на відміну від білошийої, більше часу витрачає на тривале спостереження та наступне підстереження здобичі. За присаду зазвичай служать тонкі гілки та підлісок на нижніх висотах (білошия мухоловка ж аналогічно сідає на гілки для полювання, але вибирає більші висоти). Сіра мухоловка полює на крупних малорухомих комах. Її стратегія полювання є досить енергозатратною, тому вона не витрачає сили на всілякий дріб'язок. Білошия мухоловка ж, трохи по-іншому полює, але і ловить все підряд.




Martin Mecnarowski (http://www.photomecan.eu/)
Мухоловки харчуються виключно комахами, тому вони мігрують на південь. Весною вони прилітають до нас в середині квітня (мухоловка строката та білошия), на місяць пізніше з'являються малі мухоловки.
Відліт і осінній проліт європейських мухоловок проходить дуже розтягнуто: з кінця липня до кінця вересня. Деякі особини затримуються до середини жовтня і зрідка аж до листопада. Але зазвичай востаннє мігруючих мухоловок ви можете побачити протягом серпня.

Більше можна прочитати тут:
Иванов А.Е. Экология близкородственных видов мухоловок рода Ficedula в местах их симбиотопии. Русский орнитологический журнал, 2006. – Т. 13. – Вип. 351. – С. 87–94.
Савинська Н.О. Кормодобувний стереотип мухоловки сірої (Muscicapa striata L.) та мухоловки білошийої (Ficedulla albicollis Temm.) в НПП "Гомільшанські ліси" // Біологія та валеологія. - 2011. - Вип. 13. - С. 51-57

Пташине царство Стоходу

Травень - ідеальний час для спостережень за птахами. Чудовий період, коли природа вже прокинулася, і наповнюється життям. Мені пощастило - я живу в такій частині планети і нашої країни, де за вікном, навіть у місті, щоранку співають птахи. Але час на Стоході - особливий. Тут природа унікальна не тільки для України, але і для Європи. Унікальні також і її мешканці. З мого досвіду, лише на Поліссі я засинала під гудіння бугая та свисти погоничів, а прокидалася під трубну антифональну пісню журавлів. І хоча над  головами гуділи військові літаки, ми були у раю.

Перші два дні ми пливли в очеретяних лабіринтах Стоходу - інколи русло звужувалося до ширини байдарки, а бувало, що ми потрапляли на широке водне плесо - ніби озеро посеред хащів. Постійними супроводжуючими були невидимі маленькі птахи - кобилочки солов'їні. Їхннє жужання нагадує звук ліній електропередач. Це був постійний звуковий фон наших очеретяних блукань.
Поміж кобилочками ми часто чули пісні очеретянок. Вони так само добре замасковані під колір сухих очеретів, проте наповнюють його життям. Велика очеретянка співає пісню для рибалок "Лин-лин-лин, карась-карась-карась, лин-лин-лин, рак-рак". Її тихо пародіює очеретянка ставкова. А завжди поспішає очеретянка лучна.
Поміж тією дрібнотою нам пощастило побачити на поодинокій вільсі сову бородату, яка в цей час полювала з присади. Напевно вона живе в лісі, який видніється неподалік. Це друга за розмірами сова в Україні після пугача - довжина птаха до 70 см, а розмах крил досягає 1,5 м.

Над очеретами постійно бачили лунів очеретяних - це їхнє царство. Самець літає в пошуках здобичі, а самка насиджує кладку. Тому бачили ми саме самців - сірих хижих птахів із іржаво-коричневим животом, такими ж плечима та чорними кінцями крил.

Час від часу спостерігали видовищні сцени полювання підсоколика великого (російська назва - чеглок). Цей маневренний птах ловить птахів на льоту, наздоганяючи навіть таких швидких літунів, як ластівки та серпокрильці.
Сам по собі пісоколик великий - красивий яскравий птах, має чорні вуса, руде підхвістя, сірі із сивиною крила і спину, та пістрявий низ тіла.

Час від часу траплялися крижень, чирянка велика, гуска сіра. В гніздовий період вони уникають зайвої уваги і побачити їх можна або випадково, або якщо шукати. В період міграції вони збиратимуться великими скупченнями на стоячих водоймах, не втікаючи від фотоапарата. А зараз вони вирощують потомство.

Прикрашали очерети білі та чорні лелеки. Білого бузька всі добре знають - він вже століттями живе поруч з людьми, будує гнізда на подвір'ях в селах і навіть на дахах будинків. Проте не ставтесь презирливо - у Великобританії, на приклад, це дуже рідкісний вид і англійські спостерігачі за птахами марять, щоб побачити його.

Останніми десятиліттями переходить до гніздування на лініях електропередач, створюючи певні ризики для себе та людей.  Тому українські науковці, співпрацюючи із енергетиками, організовують перенесення гнізд білого лелеки на штучні платформи. Поки лелека ще на зимівлі в Африці, ми переносимо гніздо на спеціальну опору над стовпом, щоб уникнути обвалу гнізда та замикання.





Фото з інтернету

Цікавішим птахом є рідний брат білого лелеки - лелека чорний. Він є повною протилежністю не лише в забарвленні, але і у взаємодії із людиною. Чорний лелека уникає людей, селиться в диких лісах і є дуже чутливим до турбування. Тому цей красивий птах є рідкісним - в Україні він занесений до Червоної Книги. Птах страждає від знищення лісів, які є його домівкою, та меліорації боліт, де він харчується. Додає свого ще чинник турбування, браконьєрство і традиційна нелюбов до птахів чорного кольору.

На третій день ми пливли українськими джунглями в місці, де Стохід протікає через вільховий ліс. Час від часу було чути лісового кулика - коловодника лісового, який видає характерне "клі", коли злітає. Співали волове очко, берестянка, вільшанка, кропив'янка чорноголова. Зозуля просто собі ку-кукала, не бажаючи нікого образити, бо навіть не збиралася нічого рахувати. Малий, середній та звичайний дятли своїм стуком нагадували, що це вони так співають, а не просто довблять дерево. А жовна сива мовби сміялася з нас своєю піснею.

Волове очко - одна з найменших пташок в Україні, але пісня чи не найдзвінкіша і завжди хвіст "пістолетом" :) Фото: Скирпан М.

Похмура погода пригнічувала активність птахів, проте були свої цікаві спостереження. На місці ночівлі постійно токував баранець звичайний (рос. бекас). Цей птах відомий читачав І.Тургенєва, де він описує "тягу" - полювання на баранців. Англійська назва цього птаха snipe і саме від нього походить слово "снайпер", адже щоб влучити в бекаса з його непередбачуваною ламаною траекторією польоту, потрібні хороші вміння. Також над нами раз за разом пролітав крупний кулик, який є родичем баранця - слуква, видаючи на диво тоненький голос як для свого розміру. Англійською слуква називається Woodcock - лісова курка. Такий заплавний ліс якраз ідеальне місце для її гніздування. Самець слукви токує коли вже сутеніє, намотуючи круги над лісом, або ще краще - над дорогами, стежками чи узліссям.

Баранець звичаний токує. Фото: Tomas Grim

На наступний день ми знову виплили в очеретяні хащі, а згодом русло розширилося і навколо виднілися заплавні луки та пасовища. Постійно сновигали лелеки та чаплі - сіра та біла. А майже за кожним поворотом русла нас вітали білі та жовті плиски.

Плиска біла. Фото: Скирпан М.

Проте найбільшим багатством заплавних лук були кулики. В розпал весняної міграції на зручних для них кормових угіддях можна було спостерігати скупчення сотень коловодників звичайних та болотяних, набережників, десятки грициків та кульонів великих. В передчутті періоду гніздування, вони вже токували. А Грицик великий постійно кликав Вітю :)

Пов’язане зображення
Грицик великий. Фото: Pedro Lourenço

Чайки вже приступили до гніздування і на момент нашого сплаву у них могли бути навіть пташенята. Як і більшість куликів, вони гніздяться просто на землі, і вимушені захищати кладку та своє потомство від ворогів. Ми спостерігали декілька разів, як чайки відганяли круків, ворон сірих та сорок, галасуючи та переслідуючи їх у повітрі. Без взаємодопомоги вижити складно, часто можна бачити, як декілька пар чайок ганяють спільного ворога. До слова нагадаю, що чайки - це не мартини (яких ми також спостерігали), а вид куликів.

Результат пошуку зображень за запитом "lapwing"
Чайка в польоті. Фото: RSPB

Загалом під час сплаву було виявлено 92 види птахів. І це далеко не повний список пернатих жителів цього природного куточка. За сприятливіших метеоумов та додаткових обліків можна ще багато цікавого знайти.