неділя, 16 квітня 2017 р.

Біла ворона

Біла ворона по небу летіла. 
Летіла, втомилась, на дерево сіла.
 – «Яка ж ти потворна! Яка ж ти гидка! – 
Все каркали чорні. – Живе як така?!

Що таке альбінізм?


Кожен вид птахів має специфічне забарвлення оперення, яке більш або менш строго є типовим та незмінним. Проте у птахів, як і в інших тварин, існують колірні варіації: альбінізм – забарвлення в білий, ксантизм – в жовтий, еритризм – в червоний та меланізм – в чорний колір. Найчастіше в природі спостерігають тварин альбіносів та меланістів. 

Альбінізм в його різних формах може бути визначений як повна або часткова відсутність або пригнічення нормальних кольорових пігментів. Чистий альбінос в строгому сенсі - це особина, в якої немає кольорових пігментів в будь-якій частині оперення або м'яких частин. Пальці,
ноги та дзьоб зазвичай  жовтувато-білі або рожеві, а очі видаються рожевими через відсутність очного пігменту меланіну, що дозволяє бачити колір крові в капілярах через сітківку. в
часткові альбіноси нормальна забарвлення присутній в різного ступеня і
м'які частини можуть або не можуть бути порушені, але райдужки завжди
зазвичай пігментовані. Частковий або неповний альбінізм може бути симетричним
або асиметричними, причому останній є найбільш частим.
 
В деяких парках Львова подекуди можна спостерігати часткових і навіть повних альбіносів птахів. Серед наших спостережень найчастіше ними є чорні дрозди, які зовні виглядають не чорними, а чорно-білими. Це не випадково, адже найчастіше альбінізмом «страждає» саме дрізд чорний. У Списку птахів Великої Британії та Ірландії серед 200 птахів з альбінізмом, 27% припадає на цей вид.
Найчастіше альбінізм є зумовлений генетичними факторами. В екологічно ізольованій міській популяції існує набагато більша ймовірність схрещування близькоспоріднених особин, які є гетерозиготними за ознакою альбінізму, ніж у сільській місцевості. Ця ознака є рецесивною, тобто ген "із забарвленням" буде домінувати над геном "із альбінізмом". Тому шанси появи на світ пташенятка із альбінізмом невеликі. Крім того, в природних умовах діють жорсткі правила природного добору, які у містах не так виражені - більша смертність альбіносів від хижаків, можливі труднощі при спробі знайти партнера (нетипове забарвлення може не привабити, а навпаки відштовхнути).
Існує цікава історія про "білих ворон", точніше круків, на півночі Європи. Протягом 1794-1902 років на Фарерських островах спостерігали круків із однаковим проявленням часткового альбінізму. Їм навіть дали окрему підвидову назву: Corvus corax varius



Така сама мутація виникла на острові Ісландія, проте була дуже рідкісною. Як зникли ці часткові альбіноси? Все дуже банально - вони стали цікавим об'єктом для колекціонерів і їх вистріляли. Селянам платили хороші гроші за тушку такого птаха і методом вибіркового відстрілу усі ці "білі ворони" були винищені. Ну, зате в деяких музеях тепер є чучела з цих птахів.

Чучело птаха на нижній фотографії було куплене німецьким Природознавчим музеєм (м.Брауншвейг) у принца Орлеанського. А от на верхній фотографії - отой останній птах, добутий на Фарерських островах у 1902 році, який на сьогодні виставляється в зоологічному музеї. Після цього відоме лише одне спостереження цього підвиду крука у 1947 році, і підвид varius вважається зниклим з 1948 року.

Проте альбінізм, зокрема частковий або неповний, є не завжди генетичною помилкою. Існують інші фактори, через які на світ з'являються білі ворони.

Частковий альбінізм через незбалансовану дієту
Я не пишу про дієти та здорове харчування, але тут лише декілька слів.
Відомо, що альбінізм у птахів може зумовлюватися особливостями харчування. На приклад у канарейок безкаротинова дієта призводить до появи білих пір’їн після наступної линьки, а при додаванні у раціон птаха паприки та оливкової олії, оперення набуває помаранчевого або червоного кольору.



В Британії були проведені цікаві дослідження про вплив кількості з’їдених черв’яків на колір пір’я. Виявилося, що сіруваті та білі пір’їни, зокрема в хвості, з’являються через брак дощових черв’яків в раціоні.  Досліди з дроздами показали, що білі пір’їни з’являються також при годуванні дроздів собачим кормом або його значною часткою в раціоні птаха. В містах птахи значною мірою харчуються рештками їжі на смітниках, крім того у них менше можливостей добувати достатню кількість природного корму, ніж в дикій природі.

Фото: Кузьо Г.

Птахи теж сивіють 
Існує гіпотеза, що однією з причин часткового альбінізму може бути "вицвітання" у старих особин. Таке явище було виявлене у чорного дрозда та щиглика, яких тримали в неволі (проте тут може накладатися неправильне харчування). Відомі також декілька спостережень закільцьованих часткових альбіносів чорного дрозда - кожного наступного разу, коли їх відловлювали, відмічали збільшення площі білого оперення.

Альбінізм внаслідок шоку, захворювання або травми
Відомі неоднократні спостереження, коли на місці вирваних пір'їн виростають світліші або цілком білі. Яскравим прикладом стресового впливу на колір оперення є випадок з чорним дроздом. Птах заплутався за шию в сітці, яка була накинута на плодове дерево для захисту власне від птахів. Дрозда виплутали, але в нього видерлись пір'їни на шиї. Наступного року цього дрозда спостерігали з білим кільцем на шиї, якраз в місці, яке було травмоване. Стрес і травма можуть накладатися з необхідністю термінової заміни пір'їн (якщо це період перед міграцією або зимою), внаслідок чого організму вже без різниці, як ми там виглядаємо -  "аби виросло".

Короткий підсумок про птахів-альбіносів:
1. Не завжди альбінізм є спадковою ознакою, зазвичай генетично зумовленим є саме повний альбінізм.
2. Повним альбіносом є птах, у якого не виробляється меланін взагалі. Лапи та очі також будуть без пігментації - рожевуваті або червоні.
2. Найчастіше трапляються часткові або неповні альбіноси. Причиною білого кольору деяких пір'їн може бути харчування, шок, травма, захворювання і навіть вік.


Більше читайте в статті SAGE, B. L. (1962): 'Albinism and melanism in birds'. Brit. Birds, 55: 201-225.


 

субота, 11 березня 2017 р.

Парк І.Франка BirdID

11 березня відбулася перша організаційна зустріч учасників та викладачів курсу з визначення птахів BirdID.
Фото: Софія Гарбузюк
Але найцікавіше було згодом...
На жаль ми не побачили сову сіру, яка протягом двої тижнів днювала на одному місці. Зате ми попорпалися в свіжій пелетці, і зясували, що вона вечеряла пацюком. Ось так ця сова виглядала :)


Ті, хто залишилися після невдалої спроби знайти сову, побачили короткопалого підкоришника.


Бачили, як самка повзика штукатурить вхід в дупло, а самець збоку голосно співає


Спостерігали за великою та блакитною синицями, слухали зеленяків, звичайного підкоришника, зяблика. 
     
Синиця велика

 
Синиця блакитна

 
Підкоришник звичайний

Зеленяк

Вчилися відрізняти голуба сизого від припутня, спостерігали за маневренними піке сорок та шаленими бійками чорних дроздів, виявили зграю омелюхів. Холодна, проте приємна прогулянка. 

А от білок ми не бачили. Напевно все ж сова в парку десь є, і вони бояться шастати просто так.


Фото: Ганна Кузьо


вівторок, 21 лютого 2017 р.

«Голубиний парадокс» і що з цим робити


Протягом останнього століття людство стикнулося із разючими змінами в природі. Ми почали втрачати біорізноманіття в глобальних масштабах і при бажанні, кожен може це помітити у своїй місцевості. Тисячі видів та екосистем пережили радикальні потрясіння.


Як би це дивно не звучало, але охорона природи в світі значною мірою залежить від людей, які живуть в містах. Адже більша частина населення землі зосереджена у мегаполісах, і ця тенденція постійно зростає. Взаємодія жителів урбанізованих територій із міською природою визначають їхнє ставлення до природи загалом. Проте більшість зустрічей людей з природою в містах обмежується організмами та середовищем з негативним культурним підтекстом та водночас чужорідних для даного регіону, адже пацюки, таргани, голуби та горобці – це зовсім не наші «рідні» види.

Особливо важливим є зв’язок та досвід з природою у дитячому віці. Чутливість до навколишнього середовища - схильність проявляти зацікавленість природою, вивчати та охороняти її, залежить від формуючого досвіду в дитинстві.


Отож, доля тисяч видів в дикій природі залежить від взаємодії з природою в місті. Це кидає нам виклик і дає надію водночас. Відгородивши себе будівлями та інфраструктурою від реального світу, нам потрібно докладати зусилля, щоб бачити природу. Хоча ця ідея не нова, проте важливо усвідомлювати, що охорона природи в містах має велике значення для глобальної охорони біорізноманіття. У відповідь на «голубиний парадокс» можна протиставити три напрямки заходів: відновлення міських екосистем, покращення доступу до міської природи та увага до того, як висвітлювати «не рідних» і так би мовити, шкідливих міських видів (читайте більше в статті «Птах міста, птах майбутнього»).


Якщо вже так трапилося, що ви живете серед бетону та асфальту – не журіться! Не варто обмежувати свої знання про природу міст лише голубами. Є багато можливостей для ваших сімей бути близько до природи, починаючи з прогулянок міськими парками. Можете долучатися до еколого-освітніх заходів різноманітних організацій. Тут настав час реклами :) У Львові та Києві «Зелений Ліхтарик» запрошує на пізнавальні природознавчі екскурсії, а у Львові 11 березня розпочнеться курс визначення птахів від ЗУОТ.

Більше про «голубиний парадокс» читайте в статті Dunn, R.R., Gavin, M.C., Sanchez, M.C. & Solomon, J.N. The pigeon paradox: dependence of global conservation on urban nature // Conserv. Biol. 2006. 20: 1814–1816.

Фото: Зелений Ліхтарик

субота, 11 лютого 2017 р.

10 підказок для підгодовування птахів взимку


Кого підгодовувати взимку

1. Дрібних горобцеподібних птахів. Мешканці міст традиційно люблять голубів, цих біблійних символів миру та чистоти. Але по-перше, в Біблії іде мова про горлиць, а не голубів, а по-друге, міські голуби (голуб сизий) не є птахами, про яких потрібно дбати. Вони користі не приносять, а в міських умовах добре дають собі раду без сторонньої допомоги (більше читайте в статті Птах міста, птах майбутнього). Нехай наша увага буде зосереджена на комахоїдних птахах, які взимку перемикаються на рослинний корм. Їм складніше виживати в містах, але вони приносять багато користі. Коли настане весна, ці дрібні пташки поїдатимуть тисячі шкідників дерев, боротимуться з "каштановою міллю". Врятуй синичку взимку - і вона врятує дерево влітку. Велика та блакитна синиці, гаїчка пухляк та болотяна гаїчка, повзики, підкоришники - ось ті, хто найбільше потрібен нашим деревам.


Два зеленяки воюють годівничці Alex Finch.

Де насипати корм

2. Часто люди сиплять зерно та залишки їжі на землю або на пеньки в парках чи лісі. Це не найкраща ідея, переконайтеся самі, поспостерігавши деякий час. Для того, щоб не годувати голубів, граків, сорок, мишей та щурів, краще зробіть маленьку годівничку і підвісьте її на гілку. Тоді великі птахи не зможуть відганяти від годівнички маленьких синичок. Крім того без накриття корм розмокає.
Як виготовити та розмістити годівницю
Можна виготовити повністю їстівну годівничку із Зеленим Ліхтариком.

Чим годувати птахів

3. Насіння соняшнику та арахісу, горіхи. Ну, хоча б соняшнику :) НЕ лущене, НЕ смажене і НЕ солене. Сіль не виводиться з організму птахів і вони можуть загинути від зневоднення. Горіхи розлущіть хоча б на дві половини. Якщо ви взяли в парк декілька горішків для білочок, розчавіть ногою один горіх для птахів і залиште на годівничці.


4. Кормові брикети або кульки містять жир і в сильні морози є дуже доречною калорійною закускою.
5. Щоб не шукати, де продається не смажене насіння і не готувати годівничок, можете придбати перед прогулянкою зернову суміш для папужок і підсипати в годівнички по дорозі. Пташки вам подякують, і швидше за все одразу позлітаються.


6. Сало - дуже хороша калорійна їжа для птахів. Найбільше його полюбляють синиці. Важливо, щоб сало було НЕ солене і НЕ копчене.


Ось підбірка гурманів з годівнички Alex Finch

7. Варене яйце. Якщо на Вашу годівничку регулярно прилітає багато різних птахів, комусь із них неодмінно засмакує поживна білкова їжа. Яйце разом із шкаралупою натріть на терку, птахи будуть їсти шкаралупу також як джерело кальцію (ніколи не бачили, як синички дзьобають штукатурку?) Особливо яйце засмакує дроздам, вільшанкам та хто-зна, можливо і омелюхи прилетять до вас?

Вільшанки поодиноко зимують у Львові та інших містах України. Це комахоїдний птах, тому таку гостю годівнички взимку варто підготовувати чимось поживним. 

8. Якщо Ви достатньо терпляча людина, можете привчити повзиків та синичок їсти у вас з руки.


Чим НЕ годувати птахів

9. Об'їдки зі столу. Зварена каша, жир зі сковорідки, запліснявілий хліб - це все принесе птахам шкоду. Каша замерзне або зіпсується, жир забруднить оперення і птах може загинути від переохолодження, а пліснява так само шкідлива для птахів, як і для людей. Проте це все залюбки їдять гризуни і голуби. Ви ж не їх хочете годувати, правда?


Важливо!

10. Якщо ви зробили годівничку і почали підсипати корм, не припиняйте цього! Птахи звикають до джерела їжі і розраховують на це, особливо в сильні морози. Не забувайте про ваших синичок, в складних погодних умовах ви можете допомогти їм вижити.

Фото: Alex Domeaeger та Alex Finch

вівторок, 6 грудня 2016 р.

Зимові гості міста

З приходом осені багато птахів мігрують на південь, водночас до нас прилітають північні "гості". Одне із стародавніх наукових пояснень цього явища була гіпотеза Арістотеля про "трансмутацію" - перетворення одних видів птахів на інших. Там, де він жив, влітку гніздилися горихвістки звичайні, а на зиму прилітали вільшанки. От він і подумав, що це один і той же птах видозмінюється протягом холодної пори.

Сьогодні нам багато чого відомо про сезонні перельоти птахів. В різних  природних зонах міграції мають свої відмінності, також приліт-відліт птахів (фенологія) може змінюватися з роками.

Тут я хочу поговорити про те, яких птахів ви можете зустріти в містах Заходу України на прикладі Львова. Якщо ви читали попередню статтю 10 птахів, яких можна зустріти з дитиною на прогулянці, ви вже маєте загальні уявлення про зимову орнітофауну (тобто населення птахів). Тому я продовжуватиму розповідь про "цікавіші" види. Деякі з них насправді прилітають з "холодних країв"- з українського Полісся та навіть далекої півночі, деякі ж види просто залишаються в нас на зиму.

Незважаючи на холодну пору, в наших парках можна взимку зустріти теплолюбних птахів - на приклад вільшанку. В Британії цей вид зимуючий, в нас зустрічі вільшанки взимку є нечастими. Тому повідомляйте орнітологів про такі спостереження.



Фото: oddstuffmagazine.com

Для тих, хто вже знайомий із чорним дроздом та чикотнем, наступним до вивчення рекомендую дрозда-омелюха. Це їхній big brother, найкрупніший представник роду в Україні. Назва походить від гастрономічних уподобань - дрізд-омелюх один з небагатьох видів, які харчуються ягодами омели. Він заковтує плід, а клейким послідом розповсюджує насіння. Птах тримаєтьсяч зазвичай на деревах, то дивіться догори і прислухайтеся, щоб почути його типовий тріскучий голос.


Омелюх - ще один вид птахів, який харчується омелою і так само розповсюджує її. Проте, як і вищезгаданий дрізд, до його раціону входять різні ягоди та плоди, тому найчастіше зграї цих птахів можна зустріти на ягідних кущах та деревах. Російська назва омелюха - свиристель, що повязане із звуками "переклички" в зграї.


Ви вже добре знаєте велику та блакитну синиць, тому знайомтеся з непосидючими довгохвостими синицями. Вони тримаються невеликими зграйками 5-20 особин, постійно тримають акустичний контакт. Якщо маєте запис на телефоні, можете приманити їх на декілька хвилин, щоб роздивитися, вони дуже активно відповідають на поклики родичів. З їхнім хвостом, ви їх обовязково впізнаєте, навіть, якщо побачите вперше!


В парках та садах Львова можна побачити швидкі зграї чижів. Найбільше чижі люблять харчуватися на вільсі - видобувають насіння з маленьких шишок. Вони можуть прилітати і на годівнички. Зверніть увагу, що самець і самка в чижа відрізняються.


Протягом зими, не пропустіть можливості побачити найменшу пташку України - золотомушку. Швидше всього, в парках ви зустрінете золотомушку жовточубу (Найменші в Україні близнюки). Найчастіше цей вид тримається на хвойних деревах - крутиться, як дзиґа і "опрацьовує" кінчики гілок та шишки в пошуках схованої комашні. На годівнички привабити цей вид складно, можна спробувати покласти крихти хліба і шматочок сиру в холодні зимові дні.


Фото: pixdaus
Якщо ви проходите повз струмок в лісі - обов'язково прислухайтесь, чи не тріщить часом в кущах волове очко. Ця маленька пташина не боїться морозів, зараз навіть можна почути її пісню (Хоч мале, та завзяте).




вівторок, 8 листопада 2016 р.

Птах мій чорно-білий

Професійна деформація, або орнітолог, як діагноз. Не можна просто слухати пісню, потрібно визначити, про якого птаха співає Лама і Тоня Матвієнко "Де ти є мій милий, птах мій чорно-білий..."?

1. Сорока - перше, що спадає на думку мені, як досліднику орнітофауни міст :)

Фото:  'The Handbook of Bird Photography'
2. Мухоловка білошия - численний гніздовий птах лісів передмістя. Дуже симпатична пташечка, але чорно-білий в них лише самець.

Фото: Ганна Кузьо

3. Мартин (оцей, що НЕ чайка) річковий. Найпоширеніший внутрішньоконтинентальний мартин. Гніздиться на ставах і озерах в очереті, робить гнізда на воді. А от в харчуванні мартин зовсім не перебірливий - хмари цих птахів кружляють над сміттєзвалищами.

Фото: Ганна Кузьо

4. Крячки - їх багато видів, і вони усі чорно-білі. Дуже люблю спостерігати, як вони літають - так невимушено і легко, що хочеться самій полетіти. На фото малий крячок полює.


5. Ластівка міська - птах-літо. Ну, ластівку ви всі знаєте, головне не плутайте її з ластівкою сільською та береговою, і ні в якому разі з серпокрильцем. Розберетеся в статті. Тут ластівка міська збирає гніздовий матеріал.


6. Дятел - всі дятли чорно-білі, але більшість видів мають червоні "шапочки" та підхвістя. Під опис чорно-білий підходить лише самка малого та трипалого дятла.


7. Лелека - і білий, і чорний - обоє чорно-білі. Але з яскравими деталями - червоний дзьоб та ноги.

8. Чайка (не плутайте з мартином!) - прекрасний кулик, що селиться на луках, пасовищах і полях. Останніми роками чисельність цього виду катастрофічно зменшилася, в Європі чайка вже в "червоному" списку.


9. Ще одного кулика варто згадати - кулик-сорока.


10. Під категорію "чорно-білий" підходить частковий альбінос чорного дрозда :)

Фото: Ганна Кузьо

неділя, 6 листопада 2016 р.

Зелений Ліхтарик: Птахи багатоповерхівок

Я би назвала цю екскурсію прогулянкою для витривалих. Дощ падав ще з ночі, але тим не менше 8 дорослих і 6 дітлахів, серед яких 2 малюків в колясочках не злякалися дощу, а вирішили перевірити, як птахам живеться у Львівську погоду. Отож Зелений Ліхтарик у житловому районі Сихів...

Почали ми із знайомства із родиною Воронових.
Виявилося, у Львові добові міграції здійснюють не ворони, а граки (українська, а не русифікована назва цього птаха - гайворон).

Фото: Morris Rendall

Поруч з ними часто можна зустріти галок (ґава - ще одна назва) та сорок.

Фото: Jeannette Oerlemans

Поки ми споглядали за птахами, за нами споглядала розвідувальна група сойок. Очевидно вони були на спецзавданні, але дуже шуміли, чим себе і викрили :)
Ми згадували про те, що сороки і сойки дуже галасливі птахи, часто сваряться між собою і навіть чіпляються до інших видів - граків, круків або навіть хижих птахів. Якщо хижий птах може загрожувати їй або її пташенятам, сойка обов'язково почне кричати. Це сигнал-попередження. На світлині сойка із яструбом малим.


З хижих птахів нам пощастило побачити боривітра, який кричав над високоповерхівками.


В каналі на краю лісу давно живуть крижні, і поки що нікуди не збираються летіти. Спокійно харчуються під дощем. На фото - самець в зимовому оперенні (eclipse). Ми очевидно бачили пару крижнів, які тут гніздилися.

Результат пошуку зображень за запитом "mallards in a rain"

А в лісі нам показалися лише синички - велика синиця та гаїчка.
Результат пошуку зображень за запитом "parus major"Результат пошуку зображень за запитом "parus montanus"

Крім того, нам на очі трапився мігрант - птах, який зараз прольотом відвідав Сихівський ліс по дорозі в свої "теплі краї". Поки що орнітологи працюють над визначенням цього птаха :)