вівторок, 29 серпня 2017 р.

Дзьоб до дзьоба

Будова тіла птахів є пристосуванням до їх способу життя та умов середовища. Форма та пропорції тіла, голови, дзьоба, лап, хвоста - усе свідчить про екологічні взаємозв'язки птаха. Отже у птахів все не просто так. Дзьоб птаха є інструментом харчування і багато чого може розповісти про власника.


Качки
У качок дзьоб має будову за принципом китового вуса, що дозволяє проціджувати воду, вибираючи дрібну рослинність та комах. Тобто кожна качка має сито на дзьобі. Ця структура називається "ламела" і добре виражена у попелюха та широконіски.

Деякі гусеподібні ловлять рибку та дрібних тваринок, тому їх дзьоб видовжений та зазубрений (пригадайте крехів, на приклад).


Косар
Його англійська назва дуже промовиста - Spoonbill (ложкодзьоб). Він харчується на мілководдях, крокуючи у воді, та водить дзьобом з боку в бік, витягуючи ним дрібні часточки їжі - ракоподібних, комах і маленьку рибу.

А у Вас не виникало питання, як вони годують своїх пташенят? :)

Кулики
Чоботар або шилодзьобка - обидві назви промовисто вказують на знаряддя, яким цей кулик добуває корм. Інструмент є красивим та практичним водночас, і нагадує шило, яким чоботарі ремонтують взуття.


На фото американський чоботар (рідний брат нашого). Зверніть увагу, як він використовує для харчування свій вигнутий догори дзьоб. Чоботар нахиляється, його дзьоб ледь дотикається до горизонту води. Це нагадує процес підмітання, в процесі якого він виловлює маленьких безхребетних тваринок. Такий дзьоб просто створений для фільтрації.

Фото: audubon.org

Кульон
Прекрасний великий кулик. Серед українських куликів він рекордсмен за довжиною дзьоба, яка сягає 14 см. Наступна інформація не є жартом :) Британські вчені НАСПРАВДІ довели, що викривлена форма дзьоба кульона великого дає йому змогу далі проникати в ґрунт та ефективніше добувати корм, порівнюючи із моделлю що мала прямий дзьоб такої ж довжини. Така форма крім того додає маневренності між камінцями, коли кульони вишукують маленьких крабів або хробаків. Завдяки тому, що дзьоб такий довгий, вони можуть добувати великих хробаків в прохолодні дні, коли всі комахи ховаються глибше від холоду.
Отож, чому в кульона кривий дзьоб? Читайте детальніше англійською: Why do curlews Numenius have decurved bills?

Результат пошуку зображень за запитом "numenius arquata beak" 
Davidson et al., 1986
Серпокрилець.
Ви знали, що у нього така широка посмішка? Подібні пропорції розрізу рота відносно голови та дзьоба також у дрімлюги. Для чого такий великий рот комахоїдній пташці, як вважаєте? Працює це за принципом сачка - відкрив рот, і літаєш, доки жменька комашок не набереться. Зайвий раз дзьобом клацати не потрібно. 


Фото: Костянтин Пазюк, keywordsuggest.org

Хижі птахи
У деяких хижих птахів є так-званий томінальний зуб (або просто "зуб") - зовнішня ріжуча поверхня наддзьобка, у вигляді невеликого трикутного виступу. Ним соколи (УВАГА - далі не читати вразливим людям та дітям) перерубують хребет жертви, наче кусачками. Звучить жорстоко, але для жертви це швидка та безболісна смерть. Томінальний зуб - одна з ознак для визначення соколів. 

Фото: Бокотей А.А.


вівторок, 13 червня 2017 р.

Птахи "Чортового болота"

За два дні волонтерського виїзду в Ківерцівський національний природний парк «Цуманська Пуща», ми нарахували не так вже й багато птахів. Їздили власне рахувати орхідеї.
Ліс був наповнений звичайними співочими птахами: вівчарики, кропив'янки, зяблик, синиці, вільшанка, волове очко...

У ділянці ялинового лісу над нами співала найменша пташка в Україні - золотомушка жовточуба. Більше про неї можете прочитати в статті Найменші в Україні близнюки. До речі, не всі люди здатні чути тоненький голос золотомушок. А ви як? :)

Результат пошуку зображень за запитом "regulus regulus"
Фото: mkizielewicz
Цікавішими є великі птахи, яких можна добре роздивитися без бінокля. Частина волонтерів спостерігала на болотах Лелеку чорного. Це рідний брат білого лелеки, проте він повна протилежність - мало того, що чорний, ще й відлюдкуватий і, на жаль, занесений до Червоної книги України. Дуже красивий та граційний птах...

Світлина від Monika Povalinska.
Фото: Оксана Повалінська
Патрулював очерети традиційний Лунь очеретяний.

Світлина від Миколи Скирпана.
Фото: Микола Скирпан
В очеретах теж повно дрібноти, на перший погляд непомітної. Підзвучку очеретів формують буквально декілька видів: кобилочка солов'їна (подібна на жужання електричних дротів), очеретянка велика та вівсянка очеретяна (не плутайте їх, а то вийде очеретянка вівсяна).
Булькали час від часу курочки водяні і токував баранець звичайний (рос. бекас). От хто любить показуватися, це сорокопуд терновий в чорних окулярах.

Результат пошуку зображень за запитом "lanius collurio"

Дуже потішили нас на наступний день осоїди - гніздова пара (самець із самкою) кружляли над нашим табором декілька хвилин і кричали. Голос подібний до криків канюка.

Світлина від Миколи Скирпана.
Фото: Микола Скирпан

Коли ми пробиралися через болото, знайшли два гнізда журавлів.

Світлина від Ківерцівський національний природний парк "Цуманська пуща".
Фото: Павло Савчук
Журавель сірий досить агресивний територіальний птах. Гніздова пара охороняє свої межі, тому очевидно, що гнізда, які розташовані один біля одного, належать одній сім'ї.

Світлина від Миколи Скирпана.



На гніздах було багато пір'я, нам пощастило це побачити, адже журавлі линяють раз на 2-4 роки перед осінньою міграцією. На одній пір'їні чітко видно поперечні полоси, які називаються "стресові". Якщо під час линьки птах переживав голод або хворобу, це відображається на пір'їні і на місці полоси вона може навіть зламатися.






Ввечері, коли вже сутеніло почали токувати вальдшнепи (укр. слуква). Величезний кулик з тонким писком проносився над галявиною раз за разом.

Пов’язане зображення

А коли настала ніч, і почали розповідати жахалочки та знайомити з  місцевою міфологією, до нас прилетіла з криками Сова сіра. Вечір вдався!


https://www.ornisfennica.org/pdf/latest/1Mansson.pdf

вівторок, 16 травня 2017 р.

Мухоловки - бо ловлять мух!

Я терпіти не можу мух. Особливо, якщо вони на мене сідають. Фу!
А от мухоловки їх обожнюють - це їхній основний раціон.
Мухоловки - це група птахів, що живляться літаючими комахами. Всі вони невеликих розмірів, мають коротку шию, широкий дзьоб із щетинками біля основи.

В Україні є 4 види мухоловок. Для львів'ян найбільш звичною є мухоловка білошия. Дуже яскрава контрастна пташка, розміром із синицю, але чорно-біла з білою смугою на шиї. Інколи її прирівнюють до сороки, "але дуже маленька". На жаль більшість людей не помічають цю красиву "пурхалку" - мухоловки харчуються літаючими комахами, тому часто роблять петлі в повітрі, насправді виловлюючи здобич. На відміну від самця, самочка майже однотонна та непомітна. Зверніть увагу на скрипучі звуки, немов незмазані двері або качеля, і шукайте її поглядом на гілках дерев.

Результат пошуку зображень за запитом "мухоловка білошия"

Дуже подібною є  мухоловка строката, вона не має білої смуги на шиї. Все просто :)

Результат пошуку зображень за запитом "ficedula hypoleuca"

Ці два види-близнюки поширені в різних частинах Євразії, проте якраз в Україні їх ареали накладаються. Існують навіть випадки міжвидової гібридизації між мухоловкою строкатою та білошиєю, але таке буває дуже рідко.

Пов’язане зображення
Мухоловка мала - найменш численний вид, проте дуже симпатичний. Нагадує вільшанку з першого погляду, але якщо придивитися - пропорції тіла та голови і дзьоба зокрема суто "мухоловкові". А оранжева пляма лише на горлі, а не на грудях аж до живота, як у вільшанки. Поведінка коли птах ловить комах в повітрі, посмикування крилами також вказують на мухоловку. А ще в малої мухоловки досить мелодійна пісня, порівняно з іншими.

Результат пошуку зображень за запитом "ficedula parva"
Фото: Jayaram Jahgirdar
Досить поширеною, але менш помітною є сіра мухоловка. Вона видає типові "прицмокування", проте не має пісні, як решта видів. На відміну від родичів, сіра мухоловка є напівдуплогнізником - для гніздування не конче потрібне дупло. Головне, щоб крім горизонтальної поверхні була ще вертикальна стінка.

Результат пошуку зображень за запитом "muscicapa striata"























Мухоловки харчуються виключно комахами, тому вони мігрують на південь. Весною вони прилітають до нас в середині квітня (мухоловка строката та білошия), на місяць пізніше з'являються малі мухоловки.
Відліт і осінній проліт європейських мухоловок проходить дуже розтягнуто: з кінця липня до кінця вересня. Деякі особини затримуються до середини жовтня і зрідка аж до листопада. Але зазвичай востаннє мігруючих мухоловок ви можете побачити протягом серпня.

Пташине царство Стоходу

Травень - ідеальний час для спостережень за птахами. Чудовий період, коли природа вже прокинулася, і наповнюється життям. Мені пощастило - я живу в такій частині планети і нашої країни, де за вікном, навіть у місті, щоранку співають птахи. Але час на Стоході - особливий. Тут природа унікальна не тільки для України, але і для Європи. Унікальні також і її мешканці. З мого досвіду, лише на Поліссі я засинала під гудіння бугая та свисти погоничів, а прокидалася під трубну антифональну пісню журавлів. І хоча над  головами гуділи військові літаки, ми були у раю.

Перші два дні ми пливли в очеретяних лабіринтах Стоходу - інколи русло звужувалося до ширини байдарки, а бувало, що ми потрапляли на широке водне плесо - ніби озеро посеред хащів. Постійними супроводжуючими були невидимі маленькі птахи - кобилочки солов'їні. Їхннє жужання нагадує звук ліній електропередач. Це був постійний звуковий фон наших очеретяних блукань.
Поміж кобилочками ми часто чули пісні очеретянок. Вони так само добре замасковані під колір сухих очеретів, проте наповнюють його життям. Велика очеретянка співає пісню для рибалок "Лин-лин-лин, карась-карась-карась, лин-лин-лин, рак-рак". Її тихо пародіює очеретянка ставкова. А завжди поспішає очеретянка лучна.
Поміж тією дрібнотою нам пощастило побачити на поодинокій вільсі сову бородату, яка в цей час полювала з присади. Напевно вона живе в лісі, який видніється неподалік. Це друга за розмірами сова в Україні після пугача - довжина птаха до 70 см, а розмах крил досягає 1,5 м.

Фото: Скирпан М.

Над очеретами постійно бачили лунів очеретяних - це їхнє царство. Самець літає в пошуках здобичі, а самка насиджує кладку. Тому бачили ми саме самців - сірих хижих птахів із іржаво-коричневим животом, такими ж плечима та чорними кінцями крил.

Фото: Скирпан М.

Час від часу спостерігали видовищні сцени полювання підсоколика великого (російська назва - чеглок). Цей маневренний птах ловить птахів на льоту, наздоганяючи навіть таких швидких літунів, як ластівки та серпокрильці.
Сам по собі пісоколик великий - красивий яскравий птах, має чорні вуса, руде підхвістя, сірі із сивиною крила і спину, та пістрявий низ тіла.

Фото: Скирпан М.

Час від часу траплялися крижень, чирянка велика, гуска сіра. В гніздовий період вони уникають зайвої уваги і побачити їх можна або випадково, або якщо шукати. В період міграції вони збиратимуться великими скупченнями на стоячих водоймах, не втікаючи від фотоапарата. А зараз вони вирощують потомство.

Прикрашали очерети білі та чорні лелеки. Білого бузька всі добре знають - він вже століттями живе поруч з людьми, будує гнізда на подвір'ях в селах і навіть на дахах будинків. Проте не ставтесь презирливо - у Великобританії, на приклад, це дуже рідкісний вид і англійські спостерігачі за птахами марять, щоб побачити його.

Фото: Скирпан М.

Останніми десятиліттями переходить до гніздування на лініях електропередач, створюючи певні ризики для себе та людей.  Тому українські науковці, співпрацюючи із енергетиками, організовують перенесення гнізд білого лелеки на штучні платформи. Поки лелека ще на зимівлі в Африці, ми переносимо гніздо на спеціальну опору над стовпом, щоб уникнути обвалу гнізда та замикання.





Фото з інтернету

Цікавішим птахом є рідний брат білого лелеки - лелека чорний. Він є повною протилежністю не лише в забарвленні, але і у взаємодії із людиною. Чорний лелека уникає людей, селиться в диких лісах і є дуже чутливим до турбування. Тому цей красивий птах є рідкісним - в Україні він занесений до Червоної Книги. Птах страждає від знищення лісів, які є його домівкою, та меліорації боліт, де він харчується. Додає свого ще чинник турбування, браконьєрство і традиційна нелюбов до птахів чорного кольору.


Фото: Скирпан М.
На третій день ми пливли українськими джунглями в місці, де Стохід протікає через вільховий ліс. Час від часу було чути лісового кулика - коловодника лісового, який видає характерне "клі", коли злітає. Співали волове очко, берестянка, вільшанка, кропив'янка чорноголова. Зозуля просто собі ку-кукала, не бажаючи нікого образити, бо навіть не збиралася нічого рахувати. Малий, середній та звичайний дятли своїм стуком нагадували, що це вони так співають, а не просто довблять дерево. А жовна сива мовби сміялася з нас своєю піснею.

Волове очко - одна з найменших пташок в Україні, але пісня чи не найдзвінкіша і завжди хвіст "пістолетом" :) Фото: Скирпан М.
Похмура погода пригнічувала активність птахів, проте були свої цікаві спостереження. На місці ночівлі постійно токував баранець звичайний (рос. бекас). Цей птах відомий читачав І.Тургенєва, де він описує "тягу" - полювання на баранців. Англійська назва цього птаха snipe і саме від нього походить слово "снайпер", адже щоб влучити в бекаса з його непередбачуваною ламаною траекторією польоту, потрібні хороші вміння. Також над нами раз за разом пролітав крупний кулик, який є родичем баранця - слуква, видаючи на диво тоненький голос як для свого розміру. Англійською слуква називається Woodcock - лісова курка. Такий заплавний ліс якраз ідеальне місце для її гніздування. Самець слукви токує коли вже сутеніє, намотуючи круги над лісом, або ще краще - над дорогами, стежками чи узліссям.

Баранець звичаний токує. Фото: Tomas Grim

На наступний день ми знову виплили в очеретяні хащі, а згодом русло розширилося і навколо виднілися заплавні луки та пасовища. Постійно сновигали лелеки та чаплі - сіра та біла. А майже за кожним поворотом русла нас вітали білі та жовті плиски.

Плиска біла. Фото: Скирпан М.
Проте найбільшим багатством заплавних лук були кулики. В розпал весняної міграції на зручних для них кормових угіддях можна було спостерігати скупчення сотень коловодників звичайних та болотяних, набережників, десятки грициків та кульонів великих. В передчутті періоду гніздування, вони вже токували. А Грицик великий постійно кликав Вітю :)

Пов’язане зображення
Грицик великий. Фото: Pedro Lourenço
Чайки вже приступили до гніздування і на момент нашого сплаву у них могли бути навіть пташенята. Як і більшість куликів, вони гніздяться просто на землі, і вимушені захищати кладку та своє потомство від ворогів. Ми спостерігали декілька разів, як чайки відганяли круків, ворон сірих та сорок, галасуючи та переслідуючи їх у повітрі. Без взаємодопомоги вижити складно, часто можна бачити, як декілька пар чайок ганяють спільного ворога. До слова нагадаю, що чайки - це не мартини (яких ми також спостерігали), а вид куликів.

Результат пошуку зображень за запитом "lapwing"
Чайка в польоті. Фото: RSPB
Загалом під час сплаву було виявлено 92 види птахів. І це далеко не повний список пернатих жителів цього природного куточка. За сприятливіших метеоумов та додаткових обліків можна ще багато цікавого знайти.


неділя, 16 квітня 2017 р.

Біла ворона

Біла ворона по небу летіла. 
Летіла, втомилась, на дерево сіла.
 – «Яка ж ти потворна! Яка ж ти гидка! – 
Все каркали чорні. – Живе як така?!

Що таке альбінізм?


Кожен вид птахів має специфічне забарвлення оперення, яке більш або менш строго є типовим та незмінним. Проте у птахів, як і в інших тварин, існують колірні варіації: альбінізм – забарвлення в білий, ксантизм – в жовтий, еритризм – в червоний та меланізм – в чорний колір. Найчастіше в природі спостерігають тварин альбіносів та меланістів. 

Альбінізм в його різних формах може бути визначений як повна або часткова відсутність або пригнічення нормальних кольорових пігментів. Чистий альбінос в строгому сенсі - це особина, в якої немає кольорових пігментів в будь-якій частині оперення або м'яких частин. Пальці,
ноги та дзьоб зазвичай  жовтувато-білі або рожеві, а очі видаються рожевими через відсутність очного пігменту меланіну, що дозволяє бачити колір крові в капілярах через сітківку. в
часткові альбіноси нормальна забарвлення присутній в різного ступеня і
м'які частини можуть або не можуть бути порушені, але райдужки завжди
зазвичай пігментовані. Частковий або неповний альбінізм може бути симетричним
або асиметричними, причому останній є найбільш частим.



Повний альбінос серпокрильця чорного: http://bit.ly/2tNHW3Q
 
В деяких парках Львова подекуди можна спостерігати часткових і навіть повних альбіносів птахів. Серед наших спостережень найчастіше ними є чорні дрозди, які зовні виглядають не чорними, а чорно-білими. Це не випадково, адже найчастіше альбінізмом «страждає» саме дрізд чорний. У Списку птахів Великої Британії та Ірландії серед 200 птахів з альбінізмом, 27% припадає на цей вид.
Найчастіше альбінізм є зумовлений генетичними факторами. В екологічно ізольованій міській популяції існує набагато більша ймовірність схрещування близькоспоріднених особин, які є гетерозиготними за ознакою альбінізму, ніж у сільській місцевості. Ця ознака є рецесивною, тобто ген "із забарвленням" буде домінувати над геном "із альбінізмом". Тому шанси появи на світ пташенятка із альбінізмом невеликі. Крім того, в природних умовах діють жорсткі правила природного добору, які у містах не так виражені - більша смертність альбіносів від хижаків, можливі труднощі при спробі знайти партнера (нетипове забарвлення може не привабити, а навпаки відштовхнути).
Існує цікава історія про "білих ворон", точніше круків, на півночі Європи. Протягом 1794-1902 років на Фарерських островах спостерігали круків із однаковим проявленням часткового альбінізму. Їм навіть дали окрему підвидову назву: Corvus corax varius



Така сама мутація виникла на острові Ісландія, проте була дуже рідкісною. Як зникли ці часткові альбіноси? Все дуже банально - вони стали цікавим об'єктом для колекціонерів і їх вистріляли. Селянам платили хороші гроші за тушку такого птаха і методом вибіркового відстрілу усі ці "білі ворони" були винищені. Ну, зате в деяких музеях тепер є чучела з цих птахів.

Чучело птаха на нижній фотографії було куплене німецьким Природознавчим музеєм (м.Брауншвейг) у принца Орлеанського. А от на верхній фотографії - отой останній птах, добутий на Фарерських островах у 1902 році, який на сьогодні виставляється в зоологічному музеї. Після цього відоме лише одне спостереження цього підвиду крука у 1947 році, і підвид varius вважається зниклим з 1948 року.

Проте альбінізм, зокрема частковий або неповний, є не завжди генетичною помилкою. Існують інші фактори, через які на світ з'являються білі ворони.

Частковий альбінізм через незбалансовану дієту
Я не пишу про дієти та здорове харчування, але тут лише декілька слів.
Відомо, що альбінізм у птахів може зумовлюватися особливостями харчування. На приклад у канарейок безкаротинова дієта призводить до появи білих пір’їн після наступної линьки, а при додаванні у раціон птаха паприки та оливкової олії, оперення набуває помаранчевого або червоного кольору.



В Британії були проведені цікаві дослідження про вплив кількості з’їдених черв’яків на колір пір’я. Виявилося, що сіруваті та білі пір’їни, зокрема в хвості, з’являються через брак дощових черв’яків в раціоні.  Досліди з дроздами показали, що білі пір’їни з’являються також при годуванні дроздів собачим кормом або його значною часткою в раціоні птаха. В містах птахи значною мірою харчуються рештками їжі на смітниках, крім того у них менше можливостей добувати достатню кількість природного корму, ніж в дикій природі.

Фото: Кузьо Г.

Птахи теж сивіють 
Існує гіпотеза, що однією з причин часткового альбінізму може бути "вицвітання" у старих особин. Таке явище було виявлене у чорного дрозда та щиглика, яких тримали в неволі (проте тут може накладатися неправильне харчування). Відомі також декілька спостережень закільцьованих часткових альбіносів чорного дрозда - кожного наступного разу, коли їх відловлювали, відмічали збільшення площі білого оперення.

Альбінізм внаслідок шоку, захворювання або травми
Відомі неоднократні спостереження, коли на місці вирваних пір'їн виростають світліші або цілком білі. Яскравим прикладом стресового впливу на колір оперення є випадок з чорним дроздом. Птах заплутався за шию в сітці, яка була накинута на плодове дерево для захисту власне від птахів. Дрозда виплутали, але в нього видерлись пір'їни на шиї. Наступного року цього дрозда спостерігали з білим кільцем на шиї, якраз в місці, яке було травмоване. Стрес і травма можуть накладатися з необхідністю термінової заміни пір'їн (якщо це період перед міграцією або зимою), внаслідок чого організму вже без різниці, як ми там виглядаємо -  "аби виросло".

Короткий підсумок про птахів-альбіносів:
1. Не завжди альбінізм є спадковою ознакою, зазвичай генетично зумовленим є саме повний альбінізм.
2. Повним альбіносом є птах, у якого не виробляється меланін взагалі. Лапи та очі також будуть без пігментації - рожевуваті або червоні.
2. Найчастіше трапляються часткові або неповні альбіноси. Причиною білого кольору деяких пір'їн може бути харчування, шок, травма, захворювання і навіть вік.


Більше читайте в статті SAGE, B. L. (1962): 'Albinism and melanism in birds'. Brit. Birds, 55: 201-225.


 

субота, 11 березня 2017 р.

Парк І.Франка BirdID

11 березня відбулася перша організаційна зустріч учасників та викладачів курсу з визначення птахів BirdID.
Фото: Софія Гарбузюк
Але найцікавіше було згодом...
На жаль ми не побачили сову сіру, яка протягом двої тижнів днювала на одному місці. Зате ми попорпалися в свіжій пелетці, і зясували, що вона вечеряла пацюком. Ось так ця сова виглядала :)


Ті, хто залишилися після невдалої спроби знайти сову, побачили короткопалого підкоришника.


Бачили, як самка повзика штукатурить вхід в дупло, а самець збоку голосно співає


Спостерігали за великою та блакитною синицями, слухали зеленяків, звичайного підкоришника, зяблика. 
     
Синиця велика

 
Синиця блакитна

 
Підкоришник звичайний

Зеленяк

Вчилися відрізняти голуба сизого від припутня, спостерігали за маневренними піке сорок та шаленими бійками чорних дроздів, виявили зграю омелюхів. Холодна, проте приємна прогулянка. 

А от білок ми не бачили. Напевно все ж сова в парку десь є, і вони бояться шастати просто так.


Фото: Ганна Кузьо