Травень - ідеальний час для спостережень за птахами. Чудовий період, коли природа вже прокинулася, і наповнюється життям. Мені пощастило - я живу в такій частині планети і нашої країни, де за вікном, навіть у місті, щоранку співають птахи. Але час на Стоході - особливий. Тут природа унікальна не тільки для України, але і для Європи. Унікальні також і її мешканці. З мого досвіду, лише на Поліссі я засинала під гудіння бугая та свисти погоничів, а прокидалася під трубну антифональну пісню журавлів. І хоча над головами гуділи військові літаки, ми були у раю.
Перші два дні ми пливли в очеретяних лабіринтах Стоходу - інколи русло звужувалося до ширини байдарки, а бувало, що ми потрапляли на широке водне плесо - ніби озеро посеред хащів. Постійними супроводжуючими були невидимі маленькі птахи - кобилочки солов'їні. Їхннє жужання нагадує звук ліній електропередач. Це був постійний звуковий фон наших очеретяних блукань.
Поміж кобилочками ми часто чули пісні очеретянок. Вони так само добре замасковані під колір сухих очеретів, проте наповнюють його життям. Велика очеретянка співає пісню для рибалок "Лин-лин-лин, карась-карась-карась, лин-лин-лин, рак-рак". Її тихо пародіює очеретянка ставкова. А завжди поспішає очеретянка лучна.
Поміж тією дрібнотою нам пощастило побачити на поодинокій вільсі сову бородату, яка в цей час полювала з присади. Напевно вона живе в лісі, який видніється неподалік. Це друга за розмірами сова в Україні після пугача - довжина птаха до 70 см, а розмах крил досягає 1,5 м.
Над очеретами постійно бачили лунів очеретяних - це їхнє царство. Самець літає в пошуках здобичі, а самка насиджує кладку. Тому бачили ми саме самців - сірих хижих птахів із іржаво-коричневим животом, такими ж плечима та чорними кінцями крил.
Час від часу спостерігали видовищні сцени полювання підсоколика великого (російська назва - чеглок). Цей маневренний птах ловить птахів на льоту, наздоганяючи навіть таких швидких літунів, як ластівки та серпокрильці.
Сам по собі пісоколик великий - красивий яскравий птах, має чорні вуса, руде підхвістя, сірі із сивиною крила і спину, та пістрявий низ тіла.
Час від часу траплялися крижень, чирянка велика, гуска сіра. В гніздовий період вони уникають зайвої уваги і побачити їх можна або випадково, або якщо шукати. В період міграції вони збиратимуться великими скупченнями на стоячих водоймах, не втікаючи від фотоапарата. А зараз вони вирощують потомство.
Прикрашали очерети білі та чорні лелеки. Білого бузька всі добре знають - він вже століттями живе поруч з людьми, будує гнізда на подвір'ях в селах і навіть на дахах будинків. Проте не ставтесь презирливо - у Великобританії, на приклад, це дуже рідкісний вид і англійські спостерігачі за птахами марять, щоб побачити його.
Останніми десятиліттями переходить до гніздування на лініях електропередач, створюючи певні ризики для себе та людей. Тому українські науковці, співпрацюючи із енергетиками, організовують перенесення гнізд білого лелеки на штучні платформи. Поки лелека ще на зимівлі в Африці, ми переносимо гніздо на спеціальну опору над стовпом, щоб уникнути обвалу гнізда та замикання.
Фото з інтернету
Цікавішим птахом є рідний брат білого лелеки - лелека чорний. Він є повною протилежністю не лише в забарвленні, але і у взаємодії із людиною. Чорний лелека уникає людей, селиться в диких лісах і є дуже чутливим до турбування. Тому цей красивий птах є рідкісним - в Україні він занесений до Червоної Книги. Птах страждає від знищення лісів, які є його домівкою, та меліорації боліт, де він харчується. Додає свого ще чинник турбування, браконьєрство і традиційна нелюбов до птахів чорного кольору.
На третій день ми пливли українськими джунглями в місці, де Стохід протікає через вільховий ліс. Час від часу було чути лісового кулика - коловодника лісового, який видає характерне "клі", коли злітає. Співали волове очко, берестянка, вільшанка, кропив'янка чорноголова. Зозуля просто собі ку-кукала, не бажаючи нікого образити, бо навіть не збиралася нічого рахувати. Малий, середній та звичайний дятли своїм стуком нагадували, що це вони так співають, а не просто довблять дерево. А жовна сива мовби сміялася з нас своєю піснею.
Похмура погода пригнічувала активність птахів, проте були свої цікаві спостереження. На місці ночівлі постійно токував баранець звичайний (рос. бекас). Цей птах відомий читачав І.Тургенєва, де він описує "тягу" - полювання на баранців. Англійська назва цього птаха snipe і саме від нього походить слово "снайпер", адже щоб влучити в бекаса з його непередбачуваною ламаною траекторією польоту, потрібні хороші вміння. Також над нами раз за разом пролітав крупний кулик, який є родичем баранця - слуква, видаючи на диво тоненький голос як для свого розміру. Англійською слуква називається Woodcock - лісова курка. Такий заплавний ліс якраз ідеальне місце для її гніздування. Самець слукви токує коли вже сутеніє, намотуючи круги над лісом, або ще краще - над дорогами, стежками чи узліссям.
На наступний день ми знову виплили в очеретяні хащі, а згодом русло розширилося і навколо виднілися заплавні луки та пасовища. Постійно сновигали лелеки та чаплі - сіра та біла. А майже за кожним поворотом русла нас вітали білі та жовті плиски.
Проте найбільшим багатством заплавних лук були кулики. В розпал весняної міграції на зручних для них кормових угіддях можна було спостерігати скупчення сотень коловодників звичайних та болотяних, набережників, десятки грициків та кульонів великих. В передчутті періоду гніздування, вони вже токували. А Грицик великий постійно кликав Вітю :)
Чайки вже приступили до гніздування і на момент нашого сплаву у них могли бути навіть пташенята. Як і більшість куликів, вони гніздяться просто на землі, і вимушені захищати кладку та своє потомство від ворогів. Ми спостерігали декілька разів, як чайки відганяли круків, ворон сірих та сорок, галасуючи та переслідуючи їх у повітрі. Без взаємодопомоги вижити складно, часто можна бачити, як декілька пар чайок ганяють спільного ворога. До слова нагадаю, що чайки - це не мартини (яких ми також спостерігали), а вид куликів.
Загалом під час сплаву було виявлено 92 види птахів. І це далеко не повний список пернатих жителів цього природного куточка. За сприятливіших метеоумов та додаткових обліків можна ще багато цікавого знайти.
Перші два дні ми пливли в очеретяних лабіринтах Стоходу - інколи русло звужувалося до ширини байдарки, а бувало, що ми потрапляли на широке водне плесо - ніби озеро посеред хащів. Постійними супроводжуючими були невидимі маленькі птахи - кобилочки солов'їні. Їхннє жужання нагадує звук ліній електропередач. Це був постійний звуковий фон наших очеретяних блукань.
Поміж кобилочками ми часто чули пісні очеретянок. Вони так само добре замасковані під колір сухих очеретів, проте наповнюють його життям. Велика очеретянка співає пісню для рибалок "Лин-лин-лин, карась-карась-карась, лин-лин-лин, рак-рак". Її тихо пародіює очеретянка ставкова. А завжди поспішає очеретянка лучна.
Поміж тією дрібнотою нам пощастило побачити на поодинокій вільсі сову бородату, яка в цей час полювала з присади. Напевно вона живе в лісі, який видніється неподалік. Це друга за розмірами сова в Україні після пугача - довжина птаха до 70 см, а розмах крил досягає 1,5 м.
Над очеретами постійно бачили лунів очеретяних - це їхнє царство. Самець літає в пошуках здобичі, а самка насиджує кладку. Тому бачили ми саме самців - сірих хижих птахів із іржаво-коричневим животом, такими ж плечима та чорними кінцями крил.
Час від часу спостерігали видовищні сцени полювання підсоколика великого (російська назва - чеглок). Цей маневренний птах ловить птахів на льоту, наздоганяючи навіть таких швидких літунів, як ластівки та серпокрильці.
Сам по собі пісоколик великий - красивий яскравий птах, має чорні вуса, руде підхвістя, сірі із сивиною крила і спину, та пістрявий низ тіла.
Прикрашали очерети білі та чорні лелеки. Білого бузька всі добре знають - він вже століттями живе поруч з людьми, будує гнізда на подвір'ях в селах і навіть на дахах будинків. Проте не ставтесь презирливо - у Великобританії, на приклад, це дуже рідкісний вид і англійські спостерігачі за птахами марять, щоб побачити його.
Фото з інтернету
Цікавішим птахом є рідний брат білого лелеки - лелека чорний. Він є повною протилежністю не лише в забарвленні, але і у взаємодії із людиною. Чорний лелека уникає людей, селиться в диких лісах і є дуже чутливим до турбування. Тому цей красивий птах є рідкісним - в Україні він занесений до Червоної Книги. Птах страждає від знищення лісів, які є його домівкою, та меліорації боліт, де він харчується. Додає свого ще чинник турбування, браконьєрство і традиційна нелюбов до птахів чорного кольору.
Волове очко - одна з найменших пташок в Україні, але пісня чи не найдзвінкіша і завжди хвіст "пістолетом" :) Фото: Скирпан М.
Похмура погода пригнічувала активність птахів, проте були свої цікаві спостереження. На місці ночівлі постійно токував баранець звичайний (рос. бекас). Цей птах відомий читачав І.Тургенєва, де він описує "тягу" - полювання на баранців. Англійська назва цього птаха snipe і саме від нього походить слово "снайпер", адже щоб влучити в бекаса з його непередбачуваною ламаною траекторією польоту, потрібні хороші вміння. Також над нами раз за разом пролітав крупний кулик, який є родичем баранця - слуква, видаючи на диво тоненький голос як для свого розміру. Англійською слуква називається Woodcock - лісова курка. Такий заплавний ліс якраз ідеальне місце для її гніздування. Самець слукви токує коли вже сутеніє, намотуючи круги над лісом, або ще краще - над дорогами, стежками чи узліссям.
Баранець звичаний токує. Фото: Tomas Grim
На наступний день ми знову виплили в очеретяні хащі, а згодом русло розширилося і навколо виднілися заплавні луки та пасовища. Постійно сновигали лелеки та чаплі - сіра та біла. А майже за кожним поворотом русла нас вітали білі та жовті плиски.
Плиска біла. Фото: Скирпан М.
Проте найбільшим багатством заплавних лук були кулики. В розпал весняної міграції на зручних для них кормових угіддях можна було спостерігати скупчення сотень коловодників звичайних та болотяних, набережників, десятки грициків та кульонів великих. В передчутті періоду гніздування, вони вже токували. А Грицик великий постійно кликав Вітю :)
Грицик великий. Фото: Pedro Lourenço
Чайки вже приступили до гніздування і на момент нашого сплаву у них могли бути навіть пташенята. Як і більшість куликів, вони гніздяться просто на землі, і вимушені захищати кладку та своє потомство від ворогів. Ми спостерігали декілька разів, як чайки відганяли круків, ворон сірих та сорок, галасуючи та переслідуючи їх у повітрі. Без взаємодопомоги вижити складно, часто можна бачити, як декілька пар чайок ганяють спільного ворога. До слова нагадаю, що чайки - це не мартини (яких ми також спостерігали), а вид куликів.
Чайка в польоті. Фото: RSPB
Загалом під час сплаву було виявлено 92 види птахів. І це далеко не повний список пернатих жителів цього природного куточка. За сприятливіших метеоумов та додаткових обліків можна ще багато цікавого знайти.
Немає коментарів:
Дописати коментар