Музика природи

Пташина пісня так добре відома нам ще з дитинства "Послухай, як пташечка співає", ми чуємо про птахів у колискових, народних піснях. У казках та легендах  розповідається про омріяне розуміння пташиної мови. Кожен розуміє пташину пісню по-своєму: музикант уявно розкладає її на нотний стан, натураліст визначає вид птаха, комусь надокучає ранній спів під вікном не дає спати "Чого це вони кричать з самого ранку?"...


А для чого птахи взагалі співають?
Перш за все давайте розберемось з типами звуків, які видають птахи. Більшість з нас знайомі зі співом або піснею птаха (вокалізація). Птахи співають з двох причин - щоб привабити самку та відлякувати конкурентів. Чим складніша пісня, тим більше вона приверне увагу самки. Деякі види птахів використовують різні хитрощі, щоб досягнути успіху. На приклад вплітають в свою пісню елементи співу інших видів. У чагарникової очеретянки пісня може складатися на 80% із запозичених звуків. А славнозвісний лірохвіст може копіювати найрізноманітніші штучні звуки - від клацання фотокамери до гарчання двигуна автомобіля. Найкраще співають птахи Ряду Горобцеподібні, особливо Підряду Співочі птахи, яких у світі налічується 4000 видів. Здебільшого співають самці, проте це не правило.
Крім приваблення подруги, важливою функцією співу є позначення території. Якщо самець активно вокалізує на своїй ділянці, цим він дає зрозуміти всім навколо, що це його територія, яку він буде охороняти. Тому не зазіхайте! Часто птахи ловляться на гачок власної агресії до конкурента: ви вмикаєте запис пісні цього виду, а він підлітає дуже близько, інколи навіть атакує програвач (якщо попередньо заховатися десь поруч). Так можна добре роздивитися та сфотографувати птаха.
Проте не всі пісні мають хороші вокальні здібності. Деякі з них використовують механічні звуки (на приклад стукіт дятла, клацання дзьобом у лелеки). Таке видобування невокальних звуків називається сонація.

Крім пісні не менш важливими у житті птахів є голосові сигнали. Різні звуки не мають чіткої мелодії та довгої складної структури. Це перегукування птахів для утримання зграї разом (згадаймо курликання журавлів); випрошування їжі у батьків, сигнал тривоги, тощо.

Проте можна дивитися на спів птахів з іншого боку. Адже навіть після завершення гніздового сезону птахи все ж продовжують співати. Цей спів вже не відіграє того біологічного значення, що весною та на початку літа. Можливо вони це роблять заради задоволення? Хто ми такі, щоб стверджувати, що птахи не можуть переживати радісні емоції?

David Rothenberg - Interspecies Musician and Philosopher

Очима птаха

Чи птахи бачать навколишнє середовище так, як ми? Як вони бачать один одного? Чи світ взагалі є таким, яким бачимо його ми?

Давайте згадаємо дещо з уроків біології - скільки у нас типів колбочок (зорові палички на сітківці ока)? Правильно - 3. А у птахів 4. Тобто вони бачать кольори не так, як ми. Але як, напевно нам неможливо уявити. Крім того птахи здатні бачити ультрафіолетовий спектр. Таким чином кольорова палітра у птахів набагато різноманітніша. На приклад, ви знаєте, що жовтий та блакитний колір утворюють зелений. А що буде, якщо змішати жовтий та ультрафіолетовий?

Отже птахи, зображені в наших польових визначниках насправді виглядають інакше? Саме так. І часто однотонне забарвлення не таке вже й нудне з точки зору птахів. Ми були б вражені, як в деяких видів птахів самці відрізняються від самок, якби ми бачили те, що бачать вони. Птахи насправді бачать світ інакше, ніж ми. В них є деякі переваги, порівняно з нами, коли іде мова про зір. Світ навколо них забарвлений в кольори, яких ми навіть не можемо уявити.
Ще однією перевагою птахів є наявність кольорових фільтрів сітківки (з жиру) які  дозволяють їм бачити більше кольорів із спектру.

Тому ми дещо пропускаємо:

Саме це досліджували в Сполучених Штатах у 2007 році. Як виявилося, багато на наш погляд подібних птахів - зовсім не подібні. Є види птахів, у яких самець і самка виглядають однаково... лише для нас людей, як виявилося. 92% з таких видів насправді мають чіткі відмінності оперення різних статей.


Це показано на прикладі іктерії (Icteria virens) - птах Північноамериканського континенту, де самка та самець виглядають ідентично. Натомість самі іктерії не мають проблем з визначенням статі :)

Що цікаво - у деяких морських птахів, таких як альбатроси, олуші та буревісники, відсутня ця здатність бачити ультрафіолет. Якщо ви бували на пляжі, то на своїй шкірі відчували, що пісок та вода дуже добре відбивають УФ-промені. У цих птахів в оці є мініатюрна жирова краплина і науковці надають цьому пристосуванню роль "сонячних окулярів".

На жаль, люди дуже обмежені у своєму сприйнятті світу органами чуття, залишається заздрити деяких здібностям тварин. Проте з розвитком технологій, з'являються нові цікаві можливості. На приклад є пристрій, що дозволяє трансформувати кольоровий спектр у звукові хвилі. Таким чином люди, що не бачать кольорів, можуть відчувати їх, включаючи інфрачервоні та ультрафіолетові промені. Про це можна прочитати у статті: Робокопы: Пришла ли эра киборгов.
Більше читайте тут:
Joe Smith. Your field guide is wrong: a bird's eye view of the world.
10 Examples of how animals see - images that show us the world through their eyes
How is hawk vision better than human vision anatomically (eye components and visual cortex)?
4 Extreme Adaptations that Make Seabirds the Masters of Sea and Sky

Міграція небезпечна?

Поки ми готуємося до зими - робимо закрутки, утеплюємо будинки, купляємо теплий одяг, більшість птахів змушені покидати рідну домівку і вирушати у довгу небезпечну мандрівку. Подорож задля життя.

Насправді багато птахів, таких як ластівки, лелеки, зозуля долають тисячі кілометрів щороку між гніздовими місцями та територією зимівлі. Вони пролітають над різними країнами і змушені робити зупинки для того, щоб відновити сили. Щоб краще уявити, як це виглядає - перегляньте відео, де відображена міграція Лелеки білого.

Міграція - це чудо, яке до сих пір не має однозначної відповіді серед науковців. Птахи здійснюють сезонні перельоти для виживання, покидаючи території, де зникають або зменшуються доступні ресурси. Критичними для виживання є кормова база та місця для гніздування. У північній півкулі весною умови є сприятливими для розмноження та вигодовування пташенят завдяки доступності комах та інших кормів. З наступанням холодів птахи відлітають у місця із сприятливішими умовами. Тобто птахи втікають не так від холоду, як від голоду, який він приносить.

Типи міграції

Всі добре знають, що горобці не здійснюють міграції - ми бачимо їх щодня в містах та селах. Те саме стосується голубів, граків та багатьох інших видів птахів, які "нікуди не діваються".


Повзик - осілий птах лісів, парків та садів. Взимку переходить на рослинний корм. На відміну від інших осілих видів, робить запаси корму на зиму - ховає букові та грабові горішки в щілини кори дерев.


Синиця велика, так само як і інші види синиць є кочовим птахом. Об'єднуючись у змішані зграї з підкоришниками, дятлами, вони переміщуються на невеликі відстані у пошуках корму. Такі зграйки починають формуватися  вже вкінці серпня.


Ближніми мігрантами називають птахів, які долають не більше, ніж 2500 км від гніздових до зимових терторій (Фесенко, 2002). Існує підхід, коли про категорію мігранта судять не за відстанню, а за тим, чи він перелітає в інакший погодно-кліматичний пояс. На приклад, жайворонок польовий є типовим ближнім мігрантом.


Дальніми мігрантами ми називаємо птахів, які долають великі відстані і досягають тропічних регіонів. Це види птахів, які гніздяться в помірному кліматичному поясі, а зимують південніше зимового розташування полярного кліматологічного фронту - тобто в субтропічному, тропічному або екваторіальному поясах. До таких далеких подорожніх відноситься, на приклад, серпокрилець чорний, якого на гніздуванні ви зустрінете і у Львові просто в центрі міста, і в Мелітополі, і в Києві. Прилітає він весною в травні (порівняно з іншими перелітними птахами - це пізно), а в Африку відлітає вже в серпні.

Через захід України проходить Понтійський (Чорноморський) міграційний шлях, по котрому летять птахи зі Скандинавії, північно-східної частини Росії, Білорусі, Прибалтики. По континенту багато видів птахів, за сприятливих умов, летять широким фронтом, але в основному по долинах рік (річкові пролітні шляхи). Ці дані підтверджуються зараз широкомасштабним кільцюванням птахів і отриманням зворотів (джерело).

По дорозі птахи стикаються з багатьма викликами: знищення та деградація їхнього середовища, втрата життєво важливих для них місць зупинки, на приклад прибережних водно-болотних угідь. Крім того браконьєрство, отруєння через використання пестицидів, забруднення середовища, зіткнення з технічними спорудами, які непродумано встановлені (на приклад лінії електропередач та вітряки).

Через це природні сезонні міграції перетворюються в справжню боротьбу за виживання. Понад 40% мігруючих видів зменшують чисельність і приблизно 200 з них є під загрозою зникнення (за даними BirdLife International).

Фесенко Г.В. Дифференциация птиц на ближних и дальних мигрантов с учетом погодно-климатического фактора

Канікули осоїда

Міграція - щорічне явище в світі птахів, що зачіпає більшість видів. Багато денних хижих видів також мігрують. Найбільше інформації про перельоти птахів можна дізнатися за допомогою супутникового відслідковування.

Самка осоїда (Pernis apivorus) з прикріпленим трансміттером розпочала подорож на Північ 20 квітня 2015 року і досягла Фінляндії 2 липня. Тобто за 42 дні цей птах пролетів 10 000 км, що в середньому становило 230 км щодня.

Вона провела більшу частину аустрального літа (літо в пд півкулі) в околицях міста Рейц у штаті Фрі Південної Африки. Після прильоту, вона очевидно провела бореальне літо (літо в пн півкулі) у Фінляндії.

Що цікаво - це чіткий прямий маршрут польоту, на який вона повернулася після декількох поворотів (без GPS :) )

Кунсткамера. Сова-ара

Одного дня до нас на роботу потрапила сова. Люди часто приносять нам різних знайдених птахів. Так само почалася історія вухатої сови.

Коли ми приїхали її забирати в однієї літньої тітоньки, то дуже здивувалися – такого довгого дзьоба ще й перехресним прикусом (як у шишкарів) ми ще не бачили. Тривалий час підібрана сова жила в квартирі в досить непоганих умовах. Але годували її не природною їжею (тобто мишками), а курячими сердечками. Їх не потрібно рвати  і сова просто заковтувала корм. Тому дзьоб та кігті не сточувалися і набули аномальної довжини.

Добре, що жовтоока красуня потрапила в руки досвідчених ветеринарів. 15 хв в косметологічному салоні – і вуаля! Тепер ще має пройти деякий час, щоб мандибули пристосувалися закриватися природнім чином.

Через незручний дзьоб сова не могла нормально доглядати за своїм оперенням. Куприкова залоза, яка знаходиться в основі хвоста виділяє маслянистий секрет, який птах розподіляє по пір'ю головою і дзьобом. Завдяки цьому природному «шампуню», пір’я не злипається і не намокає. Наша сова не могла ним користуватися, тому виглядає, ніби не милася дуже давно. Насправді дуууже давно.

Cова норовиста, має дикий характер, хоча прожила не один рік в домашніх умовах. Кожну людину сприймає «вштик» - шипить, кидається, лякає розправленими крилами. Тобто все в неї в порядку. 

Рятівник чи викрадач?

Літо – час, коли у птахів підростають діти. Пташенята вчаться літати та самостійно добувати корм. Пурхунці або злетки – так називають ще не повністю оперених пташенят. Вони вже покинули рідне гніздо, але ще повністю залежать від батьків. Часто махові та хвостові пір’їни неповністю виросли. Поводяться вони довірливо, не тікають від людей – важко навіть сказати, що це дикий птах. І добрі люди, бажаючи врятувати беззахисне пташеня, забирають його додому.

З цього моменту починається епічна повість про визначення виду птаха, пошук корму, видзвонювання знайомих та незнайомих спеціалістів, години, проведені на спеціальних форумах і т.д. це в кращому випадку, якщо людина відповідальна. Існує інша категорія добродіїв, які, підібравши птаха, одразу шукають – кому б його віддати? Так, щоб і совість була чиста, і без зайвих клопотів.

Отже, ситуація: «Я знайшов пташеня! Що мені робити?»

1. Спробуйте знайти гніздо, з якого воно випало і повернути його туди. Воно має бути поруч, адже пташеня не могло далеко переміститись.

Підказка: На гніздо можуть «навести» решта пташенят своїм пищанням. Проте не стійте довго біля пташеняти, не ловіть його. Ви відлякуєте дорослих птахів.

2. Якщо вам не вдалось віднайти рідний дім пташеняти або він недоступний для вас – просто залишіть злетка, де він був. Повірте, батьки потурбуються про свою малечу. Вони не кидають дітей напризволяще, як тільки ті влітають з батьківського гнізда, а доглядають ще 1-2 тижні опісля. Так, є ризик, що пташеня не виживе (це стосується і всіх решта пташенят). Так, його можуть з’їсти коти/собаки. А ви знали, що рідне гніздо також не захищає кладку/виводок від білок/куниць/дятлів/сойок/сорок і т.д.?

Підказка: Прислухайтеся. Дорослі птахи тримають звуковий контакт з пташенятами. Спробуйте зачаїтися неподалік і ви на власні очі побачите, як дорослі птахи годують пташенят.

Дорослий шпак годує двох злетків. Все в порядку. Таких пташенят не можна забирати додому. Вони в себе вдома.

3. Якщо пташеня надто мале і ви не наважуєтеся залишити його долю на розсуд природного добору, то все ж подумайте добре, чи ви зможете годувати його необхідну кількість разів потрібним кормом. Не обманюйтесь: більшість пташенят не їстимуть сухий корм, який ви їм запропонуєте.
Перш за все, вони ще НЕ ВМІЮТЬ їсти самостійно.
По-друге: зерноїдні птахи (голуби) приносять пташенятам ферментовану напівперетравлену кормову грудку (так зване «пташине молоко»).
По-третє: Більшість пташенят навіть зерноїдних видів вигодовуються все-ж-таки комахами, адже для росту і розвитку їм потрібен білок (це на замітку ваганам та вегетаріанцям).
По-четверте: годувати пташеня потрібно ДУЖЕ ЧАСТО. Факт для роздумів: пара синиць приносять корм до гнізда з 11-ма пташенятами понад 300 разів на день.

Підказка: Перевірте, чи пташеня вже злеток, чи ще зовсім малюк. Спробуйте покласти його собі на палець. Якщо пташеня вчепилося і впевнено сидить, як на гілці, значить це вже злеток – посадіть його на кущ або дерево. Якщо пташеня не здатне чіплятися добре до пальця, то ймовірно, що воно ще надто мале.

Ось так виглядає немовля того самого шпака.

4. Якщо ви все ж наважилися врятувати пташеня, тоді ПОЇХАЛИ!

Пташенята протягом перших 4 днів життя холоднокровні. Їхній організм не здатний самостійно підтримувати сталу температуру тіла. Саме тому дорослі птахи продовжують насиджування навіть після вилуплення пташенят. Крихітні неоперені пташенята чутливі як до холоду, так і до спеки.
Пташеня потрібно якомога швидше принести додому і нагодувати (саме нагодувати, а не зробити йому гарну хатку :) ). Не намагайтесь давати пташеняті крупу, крихти, насіння чи інші сухі корми. Годуйте його мучними червами, тарганами, зоофобусом (це все продається в зоомагазинах), гусеницями (доведеться пошукати), дощовими хробаками (можна накопати), вареним яйцем (але воно не є універсальним замінником всього попереднього). Крім того, пташеняті періодично потрібно ловити жуків, коників-стрибунців, метеликів, мух, комарів, адже чим різноманітніший корм, тим здоровішим виросте малюк. Пташеня з добу з'їдає корму на 35% своєї ваги.

Для того, щоб визначити вид птаха запам’ятайте детально місце, де ви його знайшли (ліс/галявина/які рослини навколо).

Чим НЕ МОЖНА годувати пташенят:

• мертвими комахами – до якого виду вони б не належали і де б ви їх не знайшли. У природі комахи практично ніколи не доживають до старості, швидше їх хтось з'їсть. Якщо ж ви знайшли в закутку дохлого таргана або мертву сарану на городі - не поспішайте радіти. Швидше за все, ця особина загинула від інсектициду, а значить, отрута з корму може потрапити в організм пташеня;
• колорадськими жуками – у цього виду отруйні дорослі особини, личинки і яйця. Їх не їдять ніякі види птахів, тому про цей легкодоступному ресурс доведеться забути;
• сонечками — вони виділяють помірно токсичну рідину. В природі птах, що зловив такого жучка помилково, виплюне його. У неволі, особливо у випадку примусового годування, у пташеняти немає можливості відмовитися від шкідливого корму, тому він може отруїтися;
• волохатими гусеницями — по-перше, вони можуть бути отруйними, по-друге, ворсинки при годуванні можуть забити воло пташеня і він загине. Хоча в помірній смузі волохатих гусениць можуть поїдати зозулі та іволги, все ж краще перестрахуватися і не використовувати цей корм;
• опаришами - вони живляться падаллю і токсини, які містяться в трупах отруять пташенят. Є варіант, як з них вивести токсини і годувати ними птахів. Для цього опариша потрібно добу тримати в мисці/коробці з борошном, щоб він живився "чистою" їжею та вивів токсини з організму. Аж після цього він вже не буде отруйним.

Як годувати
Головне, що ви повинні знати з самого початку - у птахів дуже високий обмін речовин, а у маленьких пташенят швидкість метаболізму просто величезна. Сніданок, обід, вечеря? Забудьте! Кожні 10-15 хвилин пташеня потрібно годувати. І не сподівайтеся перевчити його! Позбавлене корму пташеня миттєво слабшає, декількох годин голоду достатньо, щоб він загинув. На ніч потрібно робити перерву, але перше годування починати не пізніше 6 години ранку! Вечірнє годування завершують приблизно із заходом сонця, тобто близько 22.00.

Корм зручніше підносити пінцетом. Взагалі, тактильний контакт потрібно звести до мінімуму, часті дотики – це стрес для крихітного істоти, до того ж це погіршує стан пуху і пір'я. Якщо пташеня дуже маленьке і голе, то цілих великих комах йому давати не треба. У цьому випадку їх краще згодовувати по шматочках. Також рекомендується видаляти жорсткі надкрила у великих жуків, довгі ноги у коників і сарани. Нерідко пташенята відмовляються брати корм. Так буває від того, що вони не розпізнають у вас свою матір, або настільки ослабли, що втратили апетит. У цьому випадку доведеться годувати підопічного насильно.

Для цього корм потрібно стовкти і наповнити ним шприц без голки (можна додати пару крапель води для розрідження суміші). Візьміть пташа в ліву руку і акуратно розсуньте пальцями дзьоб, правою рукою введіть йому в зів шприц і видавіть близько 1 см³ кашки. Не перестарайтеся! У крихітних пташенят дзьоб легко зламати, а це вже смертельна травма. Для більшої зручності на кінець шприца можна одягнути гнучку трубочку.

А ось так годують пташеня з шприца.

Де поселити

Якщо перші труднощі не загасили вашого ентузіазму, то слід забезпечити пташеняті притулок у вашому домі. У першу чергу потрібно зробити гніздо.

Візьміть глибоку миску або картонну коробку з бортиком близько 10 см заввишки. Наповніть цю ємність тирсою/сухим чистим піском/сіном/клаптями тканини, зробіть посередині поглиблення, що імітує лоток гнізда. Не варто наповнювати ємність свіжою травою, сирий матеріал може викликати переохолодження пташеня, адже в штучних умовах його ніхто не грітиме. Пташенята випорожнюються так само часто, як і їдять. В природі за їх гігієною стежать батьки і виносять послід з гнізда. Вам потрібно просто змінювати серветку після кожного годування. Отже, гніздо готове.

Чи потрібна пташенятам вода?

У природі пташенята горобиних птахів не потребують води, оскільки отримують достатню кількість вологи з кормом. Дорослі птахи не приносять їм воду в дзьобі. У домашніх умовах можна обійтися без води у тому випадку, якщо ви дотримуєтеся збалансованого раціону, тобто даєте різноманітні, а головне «вологі» корми - дощових черв'яків, жирних соковитих гусениць. Мух, тарганів, цвіркунів (саме їх найчастіше купують в магазині) можна умовно зарахувати до «сухих» кормів. Вони не забезпечують пташеняті достатню кількість вологи. У цьому випадку йому можна закапувати рідину з піпетки по кілька крапель, але робити це не при кожному годуванні, а трохи рідше. Зверніть увагу, що пораненим пташенятам воду давати не можна.

Як бути далі?
На щастя пташенята ростуть швидко і вже через один-два тижні ваш підопічний може цілком зміцніти. Щоб процес вигодовування завершився успішно не забувайте поступово привчати пташеня до дорослої їжі. Для зерноїдних птахів це можуть бути каша, зварена без солі, дрібні зерна (просо, рисова січка). Пташенят комахоїдних видів доведеться догодовувати комахами. Як би ви не старалися, ваше пташеня буде слабше від своїх диких побратимів і зовсім не пристосоване до самостійного життя. Тут вже ви нічим допомогти йому не зможете, тому вам доведеться взяти відповідальність за його життя. Дорослого птаха доведеться залишити у себе. Якщо ви не готові утримувати птаха (про це потрібно подумати з самого початку), то краще зовсім не беріть пташеня додому. Так у нього буде хоч мізерний шанс вижити. Але якщо ви не злякалися труднощів, то нагородою за працю буде врятоване життя пернатого.

Рекомендації цієї статті орієнтовані в основному на вигодовування горобиних птахів і голубів, адже саме їх знаходять найчастіше. Пташенят великих птахів (орлів, журавлів, сов, лелек і т.д.) краще передати в зоопарк або екоцентр (у Львові http://bit.ly/1M7aRP8), там їм гарантовано професійне ветеринарне обслуговування.

Чикотень VS Чорний дрізд

В добре відомого чорного дрозда є близький родич з того самого роду - чикотень. Він також селиться в наших парках, лісах, скверах, садах. Проте, на відміну від свого чорнобривого брата, чикотень зовсім не співає гарних пісень. Голос в нього звучить механічно, як і ім'я http://www.xeno-canto.org/species/Turdus-pilaris

Зовнішній вигляд теж зовсім інакший, самка і самець не відрізняються. На фото дорослий та молодий птах. 

А у чорного дрозда (англійською – blackbird) чорний лише самець:

Ще однією відмінністю чикотня та чорного дрозда є їх гніздова біологія.

Чикотень не такий індивідуаліст, як чорний дрізд, не воює із сусідами, не влаштовує чвари та бійки за територію. Чикотні живуть дружно і разом проганяють ворогів (ким може бути, до речі, навіть людина). Вони селяться напівколоніально - групами по 10-30 пар і найуспішніше гніздування проходить у пар, які живуть в центральній частині колонії – вони відкладають більше яєць і вирощують більше потомства. І чим більший розмір колонії, тим більша загальна кількість уцілілих від хижаків гнізд. Тобто колоніальне гніздування чикотнів є протихижацьким пристосуванням. 

Середня кількість пташенят на гніздо у колоніях чикотня різного розміру (Wiklund, 1982).

Гніздо будують на деревах біля основи стовбура, на висоті 2-3,5 м. Міське життя у парках для чикотня є вийнятком, а не правилом. В природі чикотні живуть зовсім не у лісах, як чорний дрізд. Їхня англійська назва fieldfare означає буквально «той, хто у полі живе». Найкраще шукати їх в сільській місцевості, а також серед живоплотів і в полях. Кущі глоду є улюбленим місцем годування. Наприкінці зими зграї чикотнів ви побачите на полях озимих, полях під паром та орних землях з лісосмугами та живоплотами. У суворі зими, коли сніг покриває землю, чикотні можуть прилітати в сади. 

От гастрономічні вподобання єднають усі види дроздів – вони всі є всеїдними. Улюблена їжа - соковиті дощові хробаки, але чикотні ласують також молюсками, павуками, різними комахами, а також ягодами та фруктами. Російська назва рябинник говорить сама за себе. 

У Львові чикотнів можна поспостерігати в парках. Вони люблять "пастися" на газонах, де їх можна добре роздивитися. А якщо не роздивитися, то обов'язково почути http://www.xeno-canto.org/248054

 Про особливості колоніального життя чикотнів читайте в статті Wiklund, 1982: Fieldfare (Turdus pilaris) Breeding Success in Relation to Colony Size, Nest Position and Association with Merlins (Falco columbarius)