Кодове слово "Зозуля" - Місія нездійсненна

Добре знана в українському народі зозуля (Cuculus canorus) не єдиний вид птахів, хто підкидає яйця в чужі гнізда. Проте у них всіх є подібні пристосування.

Насправді місія "Яйце-гніздо" набагато складніша, ніж нам здається. Уявіть собі - вам з партнером потрібно відволікти пару птахів, які ревно охороняють свою кладку + вам потрібно достатньо часу, щоб відкласти яйце (думаєте це секундна справа?). Наша зозуля звичайна має для цього хитре пристосування: самець дуже подібний на яструба малого (Accipiter nisus). Яструб - це гроза усіх дрібних горобцеподібних птахів, адже якраз на них він полює. Тому від зозулі птахи тікають в різні боки, так само як від яструба, як тільки забачать силует.

І після усіх затрачених зусиль пари зозуль залишається велика ймовірність того, що хазяїни запідозрять підкидне яйце і викинуть його геть. Це означає, що потрібно якось обманути цих птахів. В зозуль та інших птахів, які займаються гніздовим паразитизмом, є цікаве пристосування. Кожна самка зозулі спеціалізується на одному виді птахів-господарів. На думку науковців, швидше за все це її прийомні батьки. Яйця, які вона підкидає їм дуже подібні на їх власні і вони можуть не помітити різниці.

Що можуть зробити господарі у відповідь? Як відповісти на цей обман? Нещодавні дослідження показали, що птахи-господарі ускладнюють візерунок яйця, щоб уникнути фальшивки. Зозулі вже буде набагато складніше підробити забарвлення шкаралупи.
Для досліджень взяли приватну оологічну колекцію англійського офіцера, що воював у Пд Замбії. Зібрані ним 14 000 кладок дали змогу проаналізувати закономірність мімікрії кладок зозулі та зустрічні пристосування господарів.

Що стосується співочих птахів, одна самка може відкладати яйця з одним типом візерунку. Кольори та візерунки утворюються в оболонці залози самки ще за години до того, як вона відкладе яйце, але особливості цієї системи досі невідомі. Загадкою також є, як господарі змінюють візерунок. Птахи, що найбільше страждають від гніздового паразитизму здатні "підписувати" свої яйця новими непередбачуваними комбінаціями кольорів та візерунків.
В досліджуваному регіоні паразитами є 2 види птахів:

Зяблико-зозуля cuckoo-finch (Anomalospiza imberbis) та зозуля-дидрик diederik cuckoo (Chrysococcyx caprius)

Більше читайте тут:
http://www.sciencedaily.com/releases/2015/06/150617162402.htm
http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1469-7998.1995.tb02736.x/abstract
http://pernatidruzi.org.ua/art.php?id=18

А що їсть дятел?

Часто на орнітологічних екскурсіях ми з дітьми з'ясовуємо, чим харчується знаменитий санітар лісу. Всі починають з його посадових обов'язків - їсти шкідників дерев. Традиційно діти зупиняються на одній позиції меню: жуки та личинки, які живуть в корі дерев.

Дятел сирійський. Фото з інтернету.

Але в житті дятла все набагато цікавіше: він збирає метеликів та павучків, яких можна зловити просто на поверхні кори, п'є березовий сік рано навесні, їсть насіння шишок. Для цього дятел облаштовує спеціальні кормові столики, які називаються "дятлові кузні". Знайшовши зручну щілину у пеньку або сухій гілляці, дятел використовує її для фіксації шишки, коли він видзьобує звідти насіння. Один дятел може використовувати свою "кузню" протягом декількох сезонів. За цей час назбирується помітна гора виїдених шишок, по яких можна впізнати кухню дятла.

Інколи дятел займається справжнім розбоєм - грабує мурашники, їсть кладки або пташенят інших птахів.
А недавно в одному з львівських садів спостерігала, як дятел звичайних вишкрябував тлю, що щедро обліпила листя плодових дерев.

Фото: Кузьо Г.

Висновок: навколо все набагато цікавіше!

не просто какашки

Фекалії, послід, кал, какашки, гувно...

В нормальних людей ці речі або згадка про них викликає нормальну реакцію: огида, "фууу!", інколи посмішка.

Чому ж зоологи так радіють, знайшовши послід тварин? І чим більша купа, тим більше радості. Все просто і логічно пояснюється. Більшість ссавців та деякі птахи ведуть прихований спосіб життя і побачити їх дуже непросто - потрібно влаштовувати засідки, вести систематичні спостереження, добре знати поведінку тварини, щоб передбачити де і коли її можна здибати. Тому знахідка слідів життєдіяльності рівнозначна зустрічі з самим "винуватцем". А чим більша "купа", тим більший власник :)

Тож як раптом гулятимете десь в дикому лісі із справжнім зоологом, не дивуйтесь, якщо він нагнеться до предмету, який ви намагаєтеся обійти і колупатиме його паличкою.

Поділюся цим типом радості з вами. З особистої колекції.

По-перше - неочікувана зустріч свіжого посліду молодого лося на торфовищах Білогорщі (так-так, от зразу за високоповерхівками Левандівки). І думайте, що хочете.

Казкові слідопити зчитували не лише сліди, але і послід. Хто тут був? Коли? Що їв? Інколи навіть можна визначити стать та вік тварини. Через те, що в горах сніг лежить аж до літа, на снігу можна побачити як зимовий, так і весняний послід. Ось вам приклад - зимовий послід глухаря. Взимку ці птахи харчуються виключно хвоєю, а весняний послід матиме білі кінці, що свідчить про присутність протеїну в кормі, тобто калорійних комах.

Далекі подорожні...

Нові дослідження привідкривають таємницю міграційних шляхів птаха, що проводить майже 3 роки в повітрі після вильоту з гнізда. Мова іде про близького родича "нашого" серпокрильця з Китаю. Підвид серпокрильця звичайного Apus apus pekinensis гніздиться в Китаї, а зимує аж на півдні Африки.

Серпокрильці родом з Пекіну щороку здійснюють подорож 25 700 км в Південну Африку і назад без жодної зупинки а за все життя "намотують" достатньо кілометрів, щоб пролетіти половину шляху до місяця.
Цей тендітний птах, що поміщається в руці проводить все життя в небі і щороку двічі в рік здійснює міжконтинентальну подорож. Могутність в малому - це насправді надихає.
Серпокрильці є традиційними гніздовими птахами столиці Китаю. Вони заселяють старі мури та карнизи палаців. За останні 30 років їх кількість зменшилась наполовину. Через життя "на крилі" ці птахи є малодослідженими і науковці мало знають про їхні міграційні маршрути. Так само, як і "наші" серпокрильці, вони проводять 10 місяців року в повітрі. В Європі серпокрильці опускаються на землю лише на короткий гніздовий сезон - 2 місяці для того, щоб побудувати гніздо та вивести пташенят. Таким чином цей вид поставив світовий рекорд з безперервного польоту в природі. Серпокрильці живуть до 20 років і за цей період пролітають відстань, як від Землі до Місяці 7 разів.

Група вчених та аматорів з різних країн зайнялися дослідженнями цього питання. Вони прикріпили спеціальні світлочутливі геолокаційні пристрої на птахів для відслідковування щорічної міграції.

Завдяки цьому вчені з'ясували, що після того, як серпокрильці розпочинають свою довгу міграцію, вони пролітають над Монголією, потім спускаються до Ірану, минають Намібію та Західний Кейп і аж там зупиняються на зиму.
В лютому розпочинається зворотня подорож додому з шаленою швидкістю - встановлено, що серпокрильці досягають у польоті 110 км/год.

Подібні дослідження міграції серпокрильців були здійснені і для "наших" європейських птахів. З семи птахів, до яких причепили датчик, 3 жодного разу не приземлилися за 10 місяців міграції. Решта птахів, які все ж відпочивали на суші, проводили там менше 0,5% часу від всієї тривалості перельоту.

Питання, яке турбує всіх, хто чує ці факти - "Як вони сплять?". Як і будь-які тварини, серпокрильці потребують відпочинку, і, очевидно, дрімають "на льоту". Одна з фізіологічних можлостей поєднувати політ і сон - це почерговий відпочинок півкуль мозку (так "сплять" дельфіни та фрегатові птахи). Одна або навіть дві півкулі "відключаються" на короткий час підйому або спуску термічним потоком повітря. Серпокрильці, ширяючи в повітрі, можуть зменшити висоту на 300 метрів за 5 хвилин.

Джерело інформації: http://bit.ly/1EuZn1Z
http://bit.ly/2eqW5sc

Вище жайворонка в небі я, гірський перевал...

Що ми шукали на гірському перевалі? Не сліди ведмедя, і навіть не вовків. На перший погляд зовсім незвичного для гір птаха - глухаря. Виявляється, навіть в горах є придатні місця для цих вибагливих рідкісних птахів.
Вище лісу, поміж ялівцю ми шукали токовища глухарів...

Середина квітня, ми під дощем по снігу, болоту, через потічки та повалені від старості дерева "прочесували" схил гори. І все-таки зустріли цих загадкових диких курей.

Глухар (Tetrao urogallus) - рідкісний вид з ряду Куроподібних, занесений до Червоної Книги України. У середині квітня, саме тоді, коли в лісі ще лежить сніг, птахи збираються на місцях токування. Самці прилітають увечері й сідають на деревах навколо місця токування. Власне токування починається ще до світанку. Трохи пізніше з'являються самки. Вони сідають на землю і далі токують в снігу. При цьому у самців часто доходить до бійок. 

Пізніше самиця відкладає 7—9 яєць у вистелене сухою травою заглиблення в ґрунті. Через 22—25 днів вилуплюються пташенята. Вони розвиваються дуже швидко — через два тижні вже можуть злітати на дерево.

Інтенсивне лісокористування, випасання великої рогатої худоби і туризм у місцях токування і насиджування, а також браконьєрство сильно "підривають" популяції глухаря.

Жовті птахи

Сьогодні мала 2 приємні зустрічі.
Вперше побачила одних з найяскравіших птахів України.
Одуд (Upupa epops) - звичайний, але малочисельний вид. Чула часто, а бачила лише його полосаті крила.

Сьогодні з відстані "граблями дістати" роздивилася, як одуд збирає корм на городі - глибоко зондує грунт своїм довгим дзьобом. Ну дуууже красивий.

Іволга (Oriolus oriolus) з чарівним англійським ім'ям Golden oriole. Постійно чую в лісі, часто пересвистуюсь (їх пісню легко копіювати), але жодного разу не вдавалось побачити. Цей потайний птах, хоч і немалий, але добре ховає свою красу високо в кроні дерев від спостережливих очей. Прилітає пізно, коли вже листя на деревах розпустилося, тому залишається надіятися на випадок. Але сьогодні в невисоких заростях берези та сосни я нарешті побачила його! Не вдалось сховатися :)

Співаючі дупла

Весною в лісі вирує життя. Багато чого змінюється з тижня на тиждень. Тому раджу вам інколи туди навідуватися щоб геть зовсім все не пропустити.
В середині травня тут з'являються... співочі дупла. Це означає, що у дятлів вилупилися пташенята, які наполегливо вимагають їжі. Вони не замовкають навіть у відсутності батьків, тому такі голосисті дупла можна почути здалеку та швидко знайти. Такі крики складно не помітити.
Вдалих пошуків!