Фекалії, послід, кал, какашки, гувно...
В нормальних людей ці речі або згадка про них викликає нормальну реакцію: огида, "фууу!", інколи посмішка.
Чому ж зоологи так радіють, знайшовши послід тварин? І чим більша купа, тим більше радості. Все просто і логічно пояснюється. Більшість ссавців та деякі птахи ведуть прихований спосіб життя і побачити їх дуже непросто - потрібно влаштовувати засідки, вести систематичні спостереження, добре знати поведінку тварини, щоб передбачити де і коли її можна здибати. Тому знахідка слідів життєдіяльності рівнозначна зустрічі з самим "винуватцем". А чим більша "купа", тим більший власник :)
Тож як раптом гулятимете десь в дикому лісі із справжнім зоологом, не дивуйтесь, якщо він нагнеться до предмету, який ви намагаєтеся обійти і колупатиме його паличкою.
Поділюся цим типом радості з вами. З особистої колекції.
По-перше - неочікувана зустріч свіжого посліду молодого лося на торфовищах Білогорщі (так-так, от зразу за високоповерхівками Левандівки). І думайте, що хочете.
Казкові слідопити зчитували не лише сліди, але і послід. Хто тут був? Коли? Що їв? Інколи навіть можна визначити стать та вік тварини. Через те, що в горах сніг лежить аж до літа, на снігу можна побачити як зимовий, так і весняний послід. Ось вам приклад - зимовий послід глухаря. Взимку ці птахи харчуються виключно хвоєю, а весняний послід матиме білі кінці, що свідчить про присутність протеїну в кормі, тобто калорійних комах.
А для мене радістю є те, що вже два рази зустрічав косуль, гуляючи за містом... Сови і зайці вже не так цікаво :)
ВідповістиВидалити