За два дні волонтерського виїзду в Ківерцівський національний природний парк «Цуманська Пуща», ми нарахували не так вже й багато птахів. Їздили власне рахувати орхідеї.
Ліс був наповнений звичайними співочими птахами: вівчарики, кропив'янки, зяблик, синиці, вільшанка, волове очко...
У ділянці ялинового лісу над нами співала найменша пташка в Україні - золотомушка жовточуба. Більше про неї можете прочитати в статті Найменші в Україні близнюки. До речі, не всі люди здатні чути тоненький голос золотомушок. А ви як? :)
Патрулював очерети традиційний Лунь очеретяний.
В очеретах теж повно дрібноти, на перший погляд непомітної. Підзвучку очеретів формують буквально декілька видів: кобилочка солов'їна (подібна на жужання електричних дротів), очеретянка велика та вівсянка очеретяна (не плутайте їх, а то вийде очеретянка вівсяна).
Булькали час від часу курочки водяні і токував баранець звичайний (рос. бекас). От хто любить показуватися, це сорокопуд терновий в чорних окулярах.
Дуже потішили нас на наступний день осоїди - гніздова пара (самець із самкою) кружляли над нашим табором декілька хвилин і кричали. Голос подібний до криків канюка.
Коли ми пробиралися через болото, знайшли два гнізда журавлів.
Ввечері, коли вже сутеніло почали токувати вальдшнепи (укр. слуква). Величезний кулик з тонким писком проносився над галявиною раз за разом.
А коли настала ніч, і почали розповідати жахалочки та знайомити з місцевою міфологією, до нас прилетіла з криками Сова сіра. Вечір вдався!
https://www.ornisfennica.org/pdf/latest/1Mansson.pdf
Ліс був наповнений звичайними співочими птахами: вівчарики, кропив'янки, зяблик, синиці, вільшанка, волове очко...
У ділянці ялинового лісу над нами співала найменша пташка в Україні - золотомушка жовточуба. Більше про неї можете прочитати в статті Найменші в Україні близнюки. До речі, не всі люди здатні чути тоненький голос золотомушок. А ви як? :)
Фото: mkizielewicz
Цікавішими є великі птахи, яких можна добре роздивитися без бінокля. Частина волонтерів спостерігала на болотах Лелеку чорного. Це рідний брат білого лелеки, проте він повна протилежність - мало того, що чорний, ще й відлюдкуватий і, на жаль, занесений до Червоної книги України. Дуже красивий та граційний птах...Булькали час від часу курочки водяні і токував баранець звичайний (рос. бекас). От хто любить показуватися, це сорокопуд терновий в чорних окулярах.
Дуже потішили нас на наступний день осоїди - гніздова пара (самець із самкою) кружляли над нашим табором декілька хвилин і кричали. Голос подібний до криків канюка.
Коли ми пробиралися через болото, знайшли два гнізда журавлів.
Журавель сірий досить агресивний територіальний птах. Гніздова пара охороняє свої межі, тому очевидно, що гнізда, які розташовані один біля одного, належать одній сім'ї.
На гніздах було багато пір'я, нам пощастило це побачити, адже журавлі линяють раз на 2-4 роки перед осінньою міграцією. На одній пір'їні чітко видно поперечні полоси, які називаються "стресові". Якщо під час линьки птах переживав голод або хворобу, це відображається на пір'їні і на місці полоси вона може навіть зламатися.
Ввечері, коли вже сутеніло почали токувати вальдшнепи (укр. слуква). Величезний кулик з тонким писком проносився над галявиною раз за разом.
А коли настала ніч, і почали розповідати жахалочки та знайомити з місцевою міфологією, до нас прилетіла з криками Сова сіра. Вечір вдався!
https://www.ornisfennica.org/pdf/latest/1Mansson.pdf
Немає коментарів:
Дописати коментар