Якщо хочеш почути — бери гумовці і їдь зранку в поле.
Там ти станеш і хвилину прислухатимешся із заплющеними очима. Ти очікуватимеш тиші, а натомість над головою почуєш звук гірського потічка, ніби вода переливається.
http://www.xeno-canto.org/species/Alauda-arvensis
Це жайворонок польовий — знайомтесь! Він вже прилетів до своєї домівки й починає свою весну.
В Україні можна зустріти протягом року 7 видів жайворонків, проте найпоширенішими та гніздовими є польовий, лісовий та посмітюха. Спільною рисою для них є наземне гніздування та складна токова поведінка.
Жайворонок польовий
З нього почала свою розповідь, адже дзвінку пісню цього птаха чув кожен, хто коли-небудь працював в полі. Для жителів сіл жайворонок споконвіку був символом весни і надії.
Жайворонок польовий дуже поширений в Євразії та заселяє всі куточки, куди проникло сільське господарство, фактично супроводжуючи людину протягом історії.
Живе на полях, корм збирає на землі. Харчується як рослинною їжею, так і комахами. Пташенят вигодовує виключно комахами. Для ходіння по грудках землі має пристосування, подібне до лучного та польового щеврика — подовжений кіготь на задньому пальці.
Любить гніздитися на певній відстані від сусідів, щоб було чутно, але не заблизько — конкурентів не терпить. Навесні першими часто прилітають самці, які займають гніздові території. А от гніздо будує самка. Зрідка співає з землі, зазвичай це лише коротенькі поклики. Токову пісню виконує в польоті — спочатку мовчки набирає висоту, і вже з 50 м ллється його трель. Рідше жайвори співають з більшої висоти — до 200 м. Але був зафіксований випадок пісні з висоти 600 м.
Польовий жайворонок вважається наймайстернішим співаком у пташиному світі після соловейка! Пісня однієї особини може складатися з 160-460 колін. Здебільшого вона триває 2 хв.
На жаль не лише прекрасною піснею жайворонка завжди милувалися люди, але й смаковими властивостями цього птаха. Ще з XIII століття існують згадки про страви з польового жайворонка на бенкетах Едварда І, а у 1695 році 10 жайворонків обмінювали на крижня, або 100 жайворонків на дрохву чи журавля. Існує згадка про те, що в часи Вікторіанства протягом одного дня було добуто 1000 жайворонків. Проте найбільшу небезпеку для цих птахів становить інтенсивне сільське господарство — перехід із весняних до озимих культур, які зменшують кількість потенційних територій зимівлі, та особливо використання добрив та пестицидів.
Жайворонок лісовий
Єдиний насправді лісовий вид серед усіх жайворонків. Найбільше тяжіє до соснових лісів, проте його можна зустріти в дубових гаях, широколистяних лісах, чагарникових заростях. Ці жайворонки вибирають ділянки з невисокою травою.
Свою просту пісню, але надзвичайно ніжну "юлі-юлі-юлі" виконує на дереві, кущі або іншій присаді. До речі, російська назва виду — юла, якраз відображає цю мелодію. Пісня існує у двох варіаціях — примітивна та складніша з різними інтонаціями, що залежить від віку самця, ієрархічного рангу, емоційного стану.
На цьому записі з сонограмою видно та чути різні інтонації пісні лісового жайворонка: https://sounds.bl.uk/Environment/British-wildlife-recordings/022M-W1CDR0001377-0600V0
В розпал гніздового періоду лісовий жайвір співає не лише зранку та вдень, але й по ночах, особливо якщо ясно та світло від місяця.
Посмітюха
Заселяє велику частину Євразії, зокрема регіони, де розвинуте сільське господарство, особливо тваринництво. Гніздиться, харчується та зимує посмітюха поруч з людськими поселеннями. Часто її можна зустріти на узбіччях доріг, полях, місцях випасу, сухих луках, звалищах, залізничних насипах та інших господарських територіях.
Посмітюха часто співає на землі, іноді на присаді та в польоті. Пісня поскрипуюча та вересклива, складається з простих коротких фраз. Не така свистова, як у польового жайворонка, містить мало запозичених чистих звуків, найчастіше вони повторюють дзюркотливі елементи. І зовсім не така довга, як у польового жайворонка. Також має підпісню, що складається з покриків.
Фото авторства http://www.hlasek.com/
Більше інформації:
Симкин Г. Певчие птицы. Справочное пособие. — М.: Лесная промышленность, 1990. — 399 с.
Там ти станеш і хвилину прислухатимешся із заплющеними очима. Ти очікуватимеш тиші, а натомість над головою почуєш звук гірського потічка, ніби вода переливається.
http://www.xeno-canto.org/species/Alauda-arvensis
Це жайворонок польовий — знайомтесь! Він вже прилетів до своєї домівки й починає свою весну.
В Україні можна зустріти протягом року 7 видів жайворонків, проте найпоширенішими та гніздовими є польовий, лісовий та посмітюха. Спільною рисою для них є наземне гніздування та складна токова поведінка.
Жайворонок польовий
З нього почала свою розповідь, адже дзвінку пісню цього птаха чув кожен, хто коли-небудь працював в полі. Для жителів сіл жайворонок споконвіку був символом весни і надії.
Жайворонок польовий дуже поширений в Євразії та заселяє всі куточки, куди проникло сільське господарство, фактично супроводжуючи людину протягом історії.
Живе на полях, корм збирає на землі. Харчується як рослинною їжею, так і комахами. Пташенят вигодовує виключно комахами. Для ходіння по грудках землі має пристосування, подібне до лучного та польового щеврика — подовжений кіготь на задньому пальці.
Любить гніздитися на певній відстані від сусідів, щоб було чутно, але не заблизько — конкурентів не терпить. Навесні першими часто прилітають самці, які займають гніздові території. А от гніздо будує самка. Зрідка співає з землі, зазвичай це лише коротенькі поклики. Токову пісню виконує в польоті — спочатку мовчки набирає висоту, і вже з 50 м ллється його трель. Рідше жайвори співають з більшої висоти — до 200 м. Але був зафіксований випадок пісні з висоти 600 м.
Польовий жайворонок вважається наймайстернішим співаком у пташиному світі після соловейка! Пісня однієї особини може складатися з 160-460 колін. Здебільшого вона триває 2 хв.
На жаль не лише прекрасною піснею жайворонка завжди милувалися люди, але й смаковими властивостями цього птаха. Ще з XIII століття існують згадки про страви з польового жайворонка на бенкетах Едварда І, а у 1695 році 10 жайворонків обмінювали на крижня, або 100 жайворонків на дрохву чи журавля. Існує згадка про те, що в часи Вікторіанства протягом одного дня було добуто 1000 жайворонків. Проте найбільшу небезпеку для цих птахів становить інтенсивне сільське господарство — перехід із весняних до озимих культур, які зменшують кількість потенційних територій зимівлі, та особливо використання добрив та пестицидів.
Жайворонок лісовий
Єдиний насправді лісовий вид серед усіх жайворонків. Найбільше тяжіє до соснових лісів, проте його можна зустріти в дубових гаях, широколистяних лісах, чагарникових заростях. Ці жайворонки вибирають ділянки з невисокою травою.
Зверніть увагу на довгий кіготь заднього пальця
Свою просту пісню, але надзвичайно ніжну "юлі-юлі-юлі" виконує на дереві, кущі або іншій присаді. До речі, російська назва виду — юла, якраз відображає цю мелодію. Пісня існує у двох варіаціях — примітивна та складніша з різними інтонаціями, що залежить від віку самця, ієрархічного рангу, емоційного стану.
На цьому записі з сонограмою видно та чути різні інтонації пісні лісового жайворонка: https://sounds.bl.uk/Environment/British-wildlife-recordings/022M-W1CDR0001377-0600V0
В розпал гніздового періоду лісовий жайвір співає не лише зранку та вдень, але й по ночах, особливо якщо ясно та світло від місяця.
Посмітюха
Заселяє велику частину Євразії, зокрема регіони, де розвинуте сільське господарство, особливо тваринництво. Гніздиться, харчується та зимує посмітюха поруч з людськими поселеннями. Часто її можна зустріти на узбіччях доріг, полях, місцях випасу, сухих луках, звалищах, залізничних насипах та інших господарських територіях.
Посмітюха часто співає на землі, іноді на присаді та в польоті. Пісня поскрипуюча та вересклива, складається з простих коротких фраз. Не така свистова, як у польового жайворонка, містить мало запозичених чистих звуків, найчастіше вони повторюють дзюркотливі елементи. І зовсім не така довга, як у польового жайворонка. Також має підпісню, що складається з покриків.
Фото авторства http://www.hlasek.com/
Більше інформації:
Симкин Г. Певчие птицы. Справочное пособие. — М.: Лесная промышленность, 1990. — 399 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар