Птах мій чорно-білий

Професійна деформація, або орнітолог, як діагноз. Не можна просто слухати пісню, потрібно визначити, про якого птаха співає Лама і Тоня Матвієнко "Де ти є мій милий, птах мій чорно-білий..."?

1. Сорока - перше, що спадає на думку мені, як досліднику орнітофауни міст :)

Фото:  'The Handbook of Bird Photography'

2. Мухоловка білошия - численний гніздовий птах лісів передмістя. Дуже симпатична пташечка, але чорно-білий в них лише самець.

Фото: Ганна Кузьо

3. Мартин (оцей, що НЕ чайка) річковий. Найпоширеніший внутрішньоконтинентальний мартин. Гніздиться на ставах і озерах в очереті, робить гнізда на воді. А от в харчуванні мартин зовсім не перебірливий - хмари цих птахів кружляють над сміттєзвалищами.

Фото: Ганна Кузьо

4. Крячки - їх багато видів, і вони усі чорно-білі. Дуже люблю спостерігати, як вони літають - так невимушено і легко, що хочеться самій полетіти. На фото малий крячок полює.

5. Ластівка міська - птах-літо. Ну, ластівку ви всі знаєте, головне не плутайте її з ластівкою сільською та береговою, і ні в якому разі з серпокрильцем. Розберетеся в статті. Тут ластівка міська збирає гніздовий матеріал.

6. Дятел - всі дятли чорно-білі, але більшість видів мають червоні "шапочки" та підхвістя. Під опис чорно-білий підходить лише самка малого та трипалого дятла.

 Фото: birds.nature4stock.com

Фото: woodpeckersofeurope.blogspot.com

7. Лелека - і білий, і чорний - обоє чорно-білі. Але з яскравими деталями - червоний дзьоб та ноги.

8. Чайка (не плутайте з мартином!) - прекрасний кулик, що селиться на луках, пасовищах і полях. Останніми роками чисельність цього виду катастрофічно зменшилася, в Європі чайка вже в "червоному" списку.

9. Ще одного кулика варто згадати - кулик-сорока.

10. Під категорію "чорно-білий" підходить частковий альбінос чорного дрозда :)

Фото: Ганна Кузьо

Зелений Ліхтарик: Птахи багатоповерхівок

Я би назвала цю екскурсію прогулянкою для витривалих. Дощ падав ще з ночі, але тим не менше 8 дорослих і 6 дітлахів, серед яких 2 малюків в колясочках не злякалися дощу, а вирішили перевірити, як птахам живеться у Львівську погоду. Отож Зелений Ліхтарик у житловому районі Сихів...

Почали ми із знайомства із родиною Воронових.
Виявилося, у Львові добові міграції здійснюють не ворони, а граки (українська, а не русифікована назва цього птаха - гайворон).

Фото: Morris Rendall

Поруч з ними часто можна зустріти галок (ґава - ще одна назва) та сорок.

Фото: Jeannette Oerlemans

Поки ми споглядали за птахами, за нами споглядала розвідувальна група сойок. Очевидно вони були на спецзавданні, але дуже шуміли, чим себе і викрили :)

Ми згадували про те, що сороки і сойки дуже галасливі птахи, часто сваряться між собою і навіть чіпляються до інших видів - граків, круків або навіть хижих птахів. Якщо хижий птах може загрожувати їй або її пташенятам, сойка обов'язково почне кричати. Це сигнал-попередження. На світлині сойка із яструбом малим.

З хижих птахів нам пощастило побачити боривітра, який кричав над високоповерхівками.

В каналі на краю лісу давно живуть крижні, і поки що нікуди не збираються летіти. Спокійно харчуються під дощем. На фото - самець в зимовому оперенні (eclipse). Ми очевидно бачили пару крижнів, які тут гніздилися.

А в лісі нам показалися лише синички - велика синиця та гаїчка.

Крім того, нам на очі трапився мігрант - птах, який зараз прольотом відвідав Сихівський ліс по дорозі в свої "теплі краї". Поки що орнітологи працюють над визначенням цього птаха :)

Зелений Ліхтарик: Пернаті сусіди. Екскурсія у Львові

Перша екскурсія "Зеленого Ліхтарика" у Львові відбулась!

Холодний недільній ранок не завадив зібратися львівським птахолюбам. Чудові сім'ї з дітьми та небайдужі до пташок люди зібралися в Стрийському парку. Дуже дякую усім, хто прийшов і не злякався погоди :)
Хто тривалий час спостерігає за птахами, знає, що вітряна холодна погода - не найкращі умови, щоб побачити птахів. Проте ми дивилися у всі біноклі, і без біноклів дуже уважно.

Коротко про птахів, яких ми зустріли:

1. Лебідь шипун - найпоширеніший з трьох видів лебедів в Україні. На озері в парку зараз живе дві самки - в самців була би "гуля" над дзьобом. На фотографії зліва - самець, справа - самка (фото з інтернету). Хтось запитував, чому він "шипун", коли самець агресивно захищає свою територію від небезпеки або конкурента, він видає шиплячі звуки.

2. Крижень - до 20 особин. Були як самці, так і самки. Один самець почав линяти. Коли ми вирушили далі, вони дуже кумедно нам "сміялися" навздогін :)

3. Голуб сизий - найпоширеніший мешканець будь-якого міста. Нагадую, що їх підгодовувати не варто. Краще годуйте взимку синичок.

4. Синиця велика - найпоширеніша синиця в Україні. Їсть комашок, але взимку харчується насінням. Якщо хочете підгодовувати синичок - ніколи не вішайте соленого сала або смаженого соленого насіння. Лише натуральні зерна, горішки, і сало без солі (сіль не виводиться з організму птахів).

5. Синиця блакитна - патріотична родичка великої синиці. Дуже від нас ховалася чомусь.

6. Гаїчка. ця сіренька синичка з чорною головою настільки близько підпустила дітей - вони майже залізли під кущ, де вона стрибала, а їй хоч би що. Звикла, що люди підгодовують і їх можна не боятися.

7. Повзик - єдиний птах в Україні, що повзає по стовбуру вниз головою. Активно відгукувався сьогодні на запис голосу. Це і не дивно - сім'я повзиків заготовлює все літо і осінь букові горішки на зиму, а тут якийсь конкурент "прилетів".

8. Сойка - криклива пташина з гарним синім "дзеркальцем" на крилі. Відома ще, як пересмішниця. Любить їсти жолуді, але через забудькуватість виконує важливу місію в природі - садить дуби.

Одуд: птах-неформал

Птах, якому залишають все менше місця в інтенсивно-розвинутих країнах. Екзотичний на вигляд одуд, до прикладу в Австрії, перебуває під загрозою зникнення. Трансформуючи природні біотопи, перетворюючи рівнинні лісові ландшафти у сільськогосподарські угіддя, застосовуючи пестициди, люди кардинально видозмінили оселища цих птахів.

Одуда не побачиш часто. В Україні це звичайний, але не багаточисленний вид. Навесні легко впізнати його триразове повторення "уп". Деякі домінантні самці можуть видавати чотири "уп" підряд. Одуди займають закриті ніші для гніздування - це може бути купа хмизу, ніша під дахом чи щілина в старому сараї. За два тижні після побудови гнізда самка відкладає 5-7 яєць. Вкінці травня з них вилуплюються пухнасті малюки, щодня по одному.

В цей період турбота самця є особливо важливою, щоб якомога більше пташенят змогли вижити.
Природними загрозами для кладок та виводків одуда можуть бути змії, лиси та куниці. Проте в цих пташенят є секретна "зброя" для захисту - піднімаючи хвіст, вони можуть прицільно "вистрілити" у ворога смердючим послідом. Недарма в німецькій мові є вислів "смердить, як одуд" („stinken wie ein Wiedehopf“).

На початку липня пташенята покидають гніздо. Після вильоту одуди починають мандрувати - спочатку в околицях, а згодом далі і далі, щоб восени почати далеку подорож на місця зимівлі.

Одуда легко впізнати - в польоті він подібний на великого метелика і летить низько над землею, змахуючи смугастими крилами. В англійській мові його інколи називають "птах-метелик".

Дуже рекомендую переглянути фільм про охорону одудів в Австрії (знайшла лише англійською мовою)
Для фото використані кадри з фільму.

Птах міста, птах майбутнього

В якому б місті ви не гуляли, всюди під ногами і над головою побачите голубів. Сірі, чорні, строкаті, коричневі та руді і навіть білі; на тротуарах та проїжджих частинах, на балконах, підвіконнях, пам’ятниках та пам’ятках архітектури і загалом всюди, де можна залишити послід.

Голуб сизий, як його називають науковці, - це найпоширеніший птах-урбаніст. Осілий, проте з чудово розвинутим хоумінгом та орієнтацією в просторі, невибагливий до умов гніздування та харчування (їсть все підряд), стійкий до стресових факторів та захворювань, не боїться людей… Одним словом – птах майбутнього.

Існує ряд причин, через які чисельність голуба сизого в містах потрібно контролювати (так само, як пацюків чи тарганів). Але якими б методами міська влада не боролася з великими зграями голубів (як це роблять у великих містах розвинутих країн) - їх популяція буде поповнюватися зовні. "Свято место пусто не бывает" - птахи завжди займатимуть вигідну екологічну нішу, із зручними умовами для гніздування та достатньтою кількістю корму. І далеко не останню роль в цьому відіграють люди, що підгодовують голубів. Вони роблять це систематично і в конкретних місцях, тобто птахи харчуються за налагодженою системою, яку підтримують люди. Таким чином, підгодовуючи їх, ці добрі люди забезпечують існування великих зграй цих птахів. Птахи за декілька разів звикають до цього і вже впізнають свого "годувальника". 

Годувати, чи не годувати? Подумайте добре:

- голуби переносять понад 60 різних патогенних для людини організмів (грибів та бактерій),  клінічні випадки описують зараження сімома такими патогенами; у 99% випадків зараження відбувається повітряним шляхом. Найбільша загроза заразитися стосується людей із ослабленим імунітетом і, звичайно, найчастіше хворіють голуб’ярі і люди, які займаються розведенням папуг. Тобто якщо ви - молода здорова людина, для вас небезпека захворіти невелика. Але приваблюючи та підтримуючи великі зграї сизих голубів, ви наражаєте на небезпеку інших. Якщо цей текст читає літня людина, то подумайте, чи не ваших внуків?  Ризик дуже малий, але...

- послід. Є жарт, що голуб це особливий птах, який на чорних автівках залишає білі плями, а на білих - чорні. Чим більше голубів - тим більше посліду. Годуєте їх на балконі? - Сусідам знизу це навряд чи сподобається, за винятком, якщо їм потрібні добрива на горщики з помідорами. Ви годуєте, але ви не прибираєте. Ось в чому проблема. 

Health hazards posed by feral pigeons 

21 amazing facts about pigeons
Pigeon pest control and the law - на яких правах голуби у містах Великобританії
Feral pigeon: flying rat or urban hero?

Пташенята голубів існують? Де ж вони?

Голуб - всюдисущий птах будь-якого населеного пункту. В місті всюди видно дорослих, хворих, брудних і зовсім дурних голубів, що кидаються під колеса автомобілів. Але ми ніколи не бачимо пташенят. Відповідь пов’язана з походженням голуба. Цей птах не завжди був жителем міст. Зрештою, міста не завжди існували. 

Голуб сизий, як його називають науковці, або «сизак» на жаргоні голуб’ятників – нащадок скельних голубів, і за своєю природою ним і залишається. В процесі урбанізації, він почав оселятися в містах, а згодом cформував численні синантропні популяції. Проте, коли мова іде про таїнство розмноження, він стає таким же скритним, як і його предки.

У своєму природному, «дикому» стані, голуб сизий гніздиться на скельних уступах. Він заселяє високі скелі біля узбереж, де і живе протягом більшої частини року. Природні популяції цього виду трапляються в південних районах Євразії. Проте за відсутності у містах гострих скель, круч та печер, голуб сизий повинен будувати гнізда в якихось інакших потайних місцях – горищах, покинутих будівлях або під мостами. Так, як ми не відвідуємо такі місця, ми не бачимо гнізда голубів, і, відповідно – їх пташенят. Частіше можна почути їх писк із слухових та вентиляційних віконечок, або з-під балконів чи карнизів житлових будинків. Зрідка можна побачити розбите об тротуар пташеня голуба, яке випало з незручного гнізда.

Набагато частіше можна побачити молодих птахів, тобто злетків, які після повного оперення успішно покинули гніздо після 40-денного перебування на батьківських харчах (це вдвічі довше, ніж у більшості птахів). Протягом всього часу життя в рідному гнізді їх батьки годують поживним «пташиним молоком». Тому коли повністю сформований молодняк покидає гніздо, їх відмінності від дорослих птахів не одразу впадають в око.

Перш за все, ви не побачите на шиї молодого птаха мерехтливий зелений відлив і восковицю (світла ділянка потовщеної шкіри) на дзьобі.

Якщо птах видається вам «підозрілим» за цими ознаками – зверніть увагу також на його поведінку. Зовсім молоді птахи ще досить наполегливо випрошують корм у дорослих.

Матеріал: Why don't you ever see baby pigeons?

Feral Pigeons За Richard F. Johnston,Marián Janiga

Стаття про одомашнення голубів: 

Подаруй пташці кільце

Міграція...

Бузьки прилетіли - весна прийшла! Ласкаво просимо, де пропадали всю зиму?
Щовесни починають щебетати соловейки та всіляке співоче птаство. Де вони взялися?
Піднімаєш голову - в небі сумно курличуть журавлі. Що вони роблять над Львовом восени?
Прокидаєшся вночі від гелготу гусей над будинком - визираєш похапцем і проводжаєш поглядом темряву... Куди вони?

Відповідь на усі ці питання - міграція.
Загадкове і в дечому магічне явище. Щорічна поява та пересування величезних зграй птахів завжди викликало подив в людей. Захоплення. Безліч запитань. Були різні пояснення та припущення.

Завіса таємничості привідкрилася, коли у 1890 році Ганс Мортенсен почав використовувати мічення птахів, як науковий метод. Він мітив шпаків цинковими пластинками, а в 1899 перейшов на кільцювання кільцями з легких сплавів.Сьогодні кільцювання у всьому світі здійснюється науковцями узгоджено. В кожній країні є координатори мічення птахів. Через них можна зясувати походження будь-якого кільця. Під час весняних та осінніх перельотів на кільцювальних станціях багатьої країн щороку мітять тисячі птахів. Їх знахідки дають інформацію про місця їх зимівель та шляхи перельотів.

В Україні кільцювання птахів багато років поспіль здійснюється на двох орнітологічних станціях - Азово-Чономорській та Західноукраїнській та індивідуальо науковцями.

Як кільцюють птахів?

Для початку потрібно їх зловити. Але ловимо не ми - ловлять сітки :) Для відлову дрібних птахів ставлять "павутинні" сітки (mist nets), для відлову куликів - спеціальні конструкції, які називаються вацки. Акуратно дістаємо звідти птахів, кладемо в полотняний мішечок або кошик - і несемо кільцювальнику. 

Сітки перевірямо щогодини з 6.00 по 22.00. Тобто весь день, поки літають птахи, щоб ніхто довго не "висів". Вацки відвідуємо що дві години. Куликам простіше - вони спокійно ходять всередині, як у клітці, і навіть нічого не підозрюють. Спокійно харчуються, а не висять вниз головою, як дрібні пташки в сітках. 

Кільцювальник - це орнітолог, який працює з птахом - визначає вид, вік, кільцює, робить проміри. Це все акуратно записується в спеціальний зошит. Дані зібрані - лети, пташко!

Уся інформація в подальшому оброблятиметься спеціалістами та публікується у вигляді наукових статей. Деякі результати досліджень зібрані в науковий збірник праць ЗУОС. Вчені то такі люди, які постійно шукають відповіді на запитання "Чому?". Вам може здаватися, що вже все досліджено. Насправді ні, і чим більше тим цікавишся, тим більше виникає запитань.

Багато ще потрібно зясувати та дослідити. 

ЗУОС запрошує волонтерів для участі.

З питаннями звертайтесь до Ганни Кузьо

hannawinner@ukr.net

Більше про міграцію читайте на блозі:
Канікули осоїда
Міграція небезпечна?
Далекі подорожні