Сидить, принишкла, зливаючись із візерунком лісової підстилки з торішнього листя. Лише в останню мить злетить, дивуючи, як можна не помітити на землі птаха, величиною як пів курки. Це слуква, більше знана за російською назвою вальдшнеп. В різних слов'янських мовах її назва варіюється: слука, слока, сланка, слонка. Звідкіля ця назва, точно невідомо. "Слока" - це кулик старослов'янською мовою, проте назва може походити й від аналогії зі слоном через довгий дзьоб.
Недарма англійці називають її Woodcock, тобто лісова курка. Цей кулик важить в середньому 300 грамів. Пузатий, довгодзьобий і куций. Зовсім не такий елегантний, як деякі родичі, такі як чоботар чи будь-який з коловодників. Проте слуква справді особливий птах.
Де живе?
На відміну від усіх українських куликів, слуква гніздиться в лісах, компанію їй складає лише коловодник лісовий. Та й загалом усі кулики вважаються прибережними птахами, пристосованими до життя на узбережжях, болотах та мілководдях. Найближчі родичі слукви з підродини Баранцеві, також гніздяться на вологих луках та болотах - це баранець звичайний (російською бекас, він же snipe англійською), баранець великий (рос. дупель), баранець малий (рос. гаршнеп).
А слуква гніздиться у вологих лісах, і що дуже важливо - не фрагментованих лісах з великою площею, з густими хащами та заболоченими ділянками. Їжу шукає в калабанях, вологому ґрунті та лісовій підстилці. Надає перевагу дощовим хробакам, тому від їх поширення та чисельності залежить ареал слукви. В їх пошуках може вибиратися вночі за 3-5 км від рідного лісу на вологі луки, багаті гумусом. Але при нагоді під'їдає також різноманітні личинки, комах, павуків, молюсків та ракоподібних і рослинну їжу.
Робочий графік
Серед усіх куликів слуква єдина активна вночі. Ну, майже як сова. На гніздових ділянках самці починають токувати (співати в польоті) в сутінках, перед дрімлюгою. Слуква вилітає на узлісся, дорогу поміж лісом чи галявину, і в польоті видає "кноррт-кноорт" (подібно до тихого рохкання свині) і тоненьке "псіп" вкінці. За вечір виконує 3-5 токових польотів. Харчується та мігрує також вночі. Тож побачити її мало шансів. Через нічні перельоти, слукви часто врізаються у вікна, особливо під час активної фази осінньої міграції - в період повного місяця у жовтні та листопаді. Саме в ці періоди мешканці міст знаходять мертвих або скалічених слукв.
Бачите слукву? А вона тут є
Надзвичайні можливості
Слуква має супер здібність - вона здатна бачити простір на 360 градусів над собою. Очі у неї зміщені догори й назад, таким чином розташовані майже на потилиці. Коли вона сидить, причаївшись, то все бачить над собою та навколо, не повертаючи голови. Дзьоб та все, що розташоване нижче, не потрапляє у її поле зору. А маскувальне оперення сприяє, що її нерухому і не помітить потенційний хижак. Поки вона їсть, також прекрасно бачить небезпеку позаду. І у неї немає сліпих зон (в людей є, і не лише за кермом). Ось така невловима пташина!
Фото з статті Martin, G.R. J, Visual fields in woodcocks
При загрозі самка може переносити пташенят між ногами, в кігтях або на спині в польоті, хоча очевидців обмаль. Такою здібністю володіє також дрімлюга. А взагалі самка намагається бути непомітною і в період насиджування кладки майже не рухається протягом дня. Вона покидає гніздо лише на світанку і в сутінках, щоб поїсти. Загалом її відсутність на гнізді протягом доби не перевищує навіть однієї години.
Хробаків п'ятками відчуває. Слуква харчується завдяки тактильним відчуттям. Вночі чи в сутінках мало що видно, тож птаха відчуває рух хробаків чи личинок в ґрунті лапами, а потім зондує дзьобом. Також слуква використовує техніку топтання перед зондуванням. Вона підстрибує вертикально на одному місці (хотіла б я це уявити). Ці рухи запускають у хробака природну реакцію втечі з ненадійного ґрунту (подібний механізм використовують кроти).
Більше інформації:
Паевский В.А. Этимология названий птиц Палеарктики. М.–СПб.: Товарищество научных изданий КМК, 2018. — 289 с.
Martin, G.R. J, Visual fields in woodcocks Scolopax rusticola (Scolopacidae; Charadriiformes) Comp Physiol A (1994) 174: 787.
K. E. L. Simmons. Foot-movements in plovers and other birds
Jackson H. D. Commentary and Observations on the Alleged Transportation of Eggs and Young by Caprimulgids. The Wilson Bulletin Vol. 97, No. 3 (Sep., 1985), pp. 381-385
G. des Forges. Behaviour of an incubating Woodcock
Robert Morgan & Monica Shorten (1974) Breeding of theWoodcock in Britain, Bird Study, 21:3, 193-199
Автор фото: Ronald Slabke
Недарма англійці називають її Woodcock, тобто лісова курка. Цей кулик важить в середньому 300 грамів. Пузатий, довгодзьобий і куций. Зовсім не такий елегантний, як деякі родичі, такі як чоботар чи будь-який з коловодників. Проте слуква справді особливий птах.
Де живе?
На відміну від усіх українських куликів, слуква гніздиться в лісах, компанію їй складає лише коловодник лісовий. Та й загалом усі кулики вважаються прибережними птахами, пристосованими до життя на узбережжях, болотах та мілководдях. Найближчі родичі слукви з підродини Баранцеві, також гніздяться на вологих луках та болотах - це баранець звичайний (російською бекас, він же snipe англійською), баранець великий (рос. дупель), баранець малий (рос. гаршнеп).
А слуква гніздиться у вологих лісах, і що дуже важливо - не фрагментованих лісах з великою площею, з густими хащами та заболоченими ділянками. Їжу шукає в калабанях, вологому ґрунті та лісовій підстилці. Надає перевагу дощовим хробакам, тому від їх поширення та чисельності залежить ареал слукви. В їх пошуках може вибиратися вночі за 3-5 км від рідного лісу на вологі луки, багаті гумусом. Але при нагоді під'їдає також різноманітні личинки, комах, павуків, молюсків та ракоподібних і рослинну їжу.
Робочий графік
Серед усіх куликів слуква єдина активна вночі. Ну, майже як сова. На гніздових ділянках самці починають токувати (співати в польоті) в сутінках, перед дрімлюгою. Слуква вилітає на узлісся, дорогу поміж лісом чи галявину, і в польоті видає "кноррт-кноорт" (подібно до тихого рохкання свині) і тоненьке "псіп" вкінці. За вечір виконує 3-5 токових польотів. Харчується та мігрує також вночі. Тож побачити її мало шансів. Через нічні перельоти, слукви часто врізаються у вікна, особливо під час активної фази осінньої міграції - в період повного місяця у жовтні та листопаді. Саме в ці періоди мешканці міст знаходять мертвих або скалічених слукв.
Надзвичайні можливості
Слуква має супер здібність - вона здатна бачити простір на 360 градусів над собою. Очі у неї зміщені догори й назад, таким чином розташовані майже на потилиці. Коли вона сидить, причаївшись, то все бачить над собою та навколо, не повертаючи голови. Дзьоб та все, що розташоване нижче, не потрапляє у її поле зору. А маскувальне оперення сприяє, що її нерухому і не помітить потенційний хижак. Поки вона їсть, також прекрасно бачить небезпеку позаду. І у неї немає сліпих зон (в людей є, і не лише за кермом). Ось така невловима пташина!
При загрозі самка може переносити пташенят між ногами, в кігтях або на спині в польоті, хоча очевидців обмаль. Такою здібністю володіє також дрімлюга. А взагалі самка намагається бути непомітною і в період насиджування кладки майже не рухається протягом дня. Вона покидає гніздо лише на світанку і в сутінках, щоб поїсти. Загалом її відсутність на гнізді протягом доби не перевищує навіть однієї години.
Хробаків п'ятками відчуває. Слуква харчується завдяки тактильним відчуттям. Вночі чи в сутінках мало що видно, тож птаха відчуває рух хробаків чи личинок в ґрунті лапами, а потім зондує дзьобом. Також слуква використовує техніку топтання перед зондуванням. Вона підстрибує вертикально на одному місці (хотіла б я це уявити). Ці рухи запускають у хробака природну реакцію втечі з ненадійного ґрунту (подібний механізм використовують кроти).
Більше інформації:
Паевский В.А. Этимология названий птиц Палеарктики. М.–СПб.: Товарищество научных изданий КМК, 2018. — 289 с.
Martin, G.R. J, Visual fields in woodcocks Scolopax rusticola (Scolopacidae; Charadriiformes) Comp Physiol A (1994) 174: 787.
K. E. L. Simmons. Foot-movements in plovers and other birds
Jackson H. D. Commentary and Observations on the Alleged Transportation of Eggs and Young by Caprimulgids. The Wilson Bulletin Vol. 97, No. 3 (Sep., 1985), pp. 381-385
G. des Forges. Behaviour of an incubating Woodcock
Robert Morgan & Monica Shorten (1974) Breeding of theWoodcock in Britain, Bird Study, 21:3, 193-199
Дуже дякую, що роз'яснили стосовно цієї пташки. Саме її ми випадково побачили на нашій ділянці. Надзвичайне створіння )
ВідповістиВидалитиКлас, я дуже рада!
Видалити